Колос Григорій Оксентійович

Григорій Оксентійович Колос (Колосов) (нар. 5 січня 1892(18920105), село Дмитрівка Кам'янець-Подільського повіту Подільської губернії, тепер Хмельницька область — розстріляний 26 травня 1937, місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний і військовий діяч, учасник громадянської війни, голова Криворізького і Дніпропетровського окрвиконкомів. Член ВУЦВК і ЦВК СРСР.

Колос Григорій Оксентійович
Народився 5 січня 1892(1892-01-05)
Кам'янець-Подільський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 26 травня 1937(1937-05-26) (45 років)
Москва, СРСР
Поховання Новий донський цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність революціонер
Партія Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків) і КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в селянській родині. Працював коректором столичної друкарні, отримав вищу освіту, служив на залізниці.

Член РСДРП(б) з 1917 року.

У 1917 році — голова профспілки залізничних службовців Катерининської залізниці. З березня 1918 року, під час гетьманської Української Держави, в підпіллі міста Катеринослава, голова залізничного революційного комітету та начальник бойового штабу Катерининської залізниці. У листопаді 1918 року — командувач повстанськими військами Катеринославо-Донецького району, що діяли проти військ УНР.

З квітня 1919 року служив у політичних відділах 2-ї Української Червоної армії і 14-ї Червоної армії. З липня 1919 року — член Революційної військової ради і штабу, командувач партизанськими загонами Лозово-Синельниківського району, командувач і начальник Головного штабу повстанських радянських військ Лівобережної та південно-східної частини Правобережної України. Боровся з військами генерала Денікіна. Одночасно, рішенням Симона Петлюри був призначений Головним отаманом повстанських військ УНР.

У лютому — травні (за іншими даними — березні) 1920 року — народний комісар внутрішніх справ УСРР. З травня 1920 року — особливоуповноважений Особливого відділу штабу тилу Південно-Західного фронту, начальник відділення Особливого відділу фронту боротьби із загонами Махна, з серпня 1920 року — в Особливому відділі ДПУ 13-ї армії, в апараті Революційної військової ради Південного фронту. У 1921 році — завідувач підвідділу по боротьбі з бандитизмом Запорізької губернської надзвичайної комісії (ЧК).

У 1922 році — голова виконавчого комітету Запорізької губернської ради робітничих і селянських депутатів. До 1923 року — заступник голови виконавчого комітету Катеринославської губернської ради робітничих і селянських депутатів.

У 1923—1924 роках — голова виконавчого комітету Криворізької окружної ради.

У 1924—1925 роках — заступник голови виконавчого комітету Катеринославської губернської ради.

Потім перебував на радянській та господарській роботі, працював завідувачем Дніпропетровського окружного відділу місцевої промисловості.

У 1927—1929 роках — голова виконавчого комітету Дніпропетровської окружної Ради.

У 1927 році видав у Дніпропетровську свої мемуари «Заметки о подполье и вооружённой борьбе, 1918—1919» — унікальне джерело про махновський рух.

Потім — на господарській роботі. У 1936 році працював керуючим тресту «Мосстройдеталь». Проживав у Москві. Заарештований 2 листопада 1936 року органами НКВС. Був необґрунтовано репресований. Військовою колегією Верховного Суду СРСР 25 травня 1937 року за звинуваченням в участі в контрреволюційній терористичній організації засуджений до розстрілу. Вирок виконаний 26 травня 1937 року в Москві. Похований у Москві на Донське кладовище. Ухвалою Військової колегії Верховного Суду СРСР від 22 грудня 1956 року повністю реабілітований.

Нагороди

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.