Коло (фільм, 1975)

Саїд Кангарані у ролі Алі

Молодий чоловік на ім'я Алі, який живе разом із родиною в передмісті Тегерана, відвозить хворого батька Есмаїла до великої лікарні, але не може оплатити його приймання, тому проводить кілька днів на вулиці, поки не зустріне лікаря Самері. Есмаїл просить лікаря допомоги; Самері влаштовує для них місце розташування. Вони прибувають, і Самері каже їм увійти у вантажівку, де знаходяться ще кілька людей. Алі й Есмаїл продовжують питати, але відповідей не отримують. Вони прибувають у лабораторію, де купують донорську кров. Есмаїл відмовляється, але Алі продає трохи крові за яку отримує 20 томанів. Як з'ясувалося, Самері — торговець людською кров'ю, який купує її у бідних людей з залежністю задешево та продає лікарням. Під час перебування у лікарні з Есмаїлом Алі знайомиться з молодою медсестрою Захрою. Самері переконує Алі працювати на нього, шукаючи донорів крові. Стан Есмаїла поступово погіршується, він помирає. Алі досягає певного кар'єрного успіху та починає нове життя.

• Саїд Кангарані як Алі
• Еззатола Ентезамі як лікар Самері
• Форузан як Захра
• Алі Нассіріан як Есмаїл
• Бахман Ферсі як лікар Давудзаде
• Есмаїл Мохаммаді як батько Алі
• Рафі Халаті як лікар
• Соруш Халілі як кухар лікарні
• Ірай Рад як інтерн
• Мохаммед Мотій як продавець крові
• Джамшид Лаєг як лікар

Алі Нассіріан (у ролі Есмаїла) та Есмаїл Мохаммаді (у ролі батька Алі)

Даріуш Мехрджуї за лаштунками фільму

Це другий фільм Мехрджуї, після стрічки «Корови», знятий за твором Голама-Хоссейна Са'еді. Сценарій — адаптація роману «Багаття» із серії «Могила та колиска». У кінокартині режисер досяг досконалого соціального реалізму. Значна частина цього успіху, як і в «Корові», пов'язують з внеском Са'еді[1]. Він співпрацював з Мехрджуї та творчою групою під час огляду та навіть виробництва. Ентезамі, який зіграв Самері, сказав: «Зрештою, робота була, як і раніше, коли ви працюєте з Мерджуї, та ж сама специфіка персонажа Самері та його етичних і поведінкових ознак; але цього разу доктор Са'еді був присутній теж, і кожен раз, коли я працював над романом, так воно й було. Я завжди спілкувався з доктором Са'еді та використовував його допомогу[2].» Зміни, які фільм має у порівнянні з романом, здебільшого зумовлені художніми потребами або більшою обмеженістю цензури в кіно, ніж у книгах.

Виробництво закінчилося у 1974 році, але дозвіл на випуск був отриманий у 1977 році. Прем'єра відбулась на Паризькому кінофестивалі восени 1977 року та на Берлінському кінофестивалі 1978 року. Широкий прокат в Ірані розпочався 12 квітня 1978 року. Випуск привернув увагу глядачів і критиків. «Випуск „Кола“ був після чотирирічної затримки, його показували протягом п'яти тижнів у „Cinema Atlantik“ і шість тижнів у „Cinema Diana“, касові збори склали понад 16 мільйонів ріалів. Окрім загального визнання, фільм отримав похвалу фахівців і критиків»[3].

Бідні продають кров (сцена з фільму)

Як і решта фільмів Мехрджуї, драма «Коло» отримала багато рецензій та про неї написано багато критичних заяв в іранських і зарубіжних журналах. Смілива тема фільму, багаторічна заборона та використання комерційних кінозірок, таких як Форузан, зробили кінокартину найбільш суперечливим проєктом Мехрджуї[4].

Прем'єра відбулась на кількох кінофестивалях, зокрема в Парижі, Берліні, Вальядоліді (Іспанія), Гонконзі, Музей образотворчих мистецтв у Бостоні (США), це принесло нагороди[5]. Він став кандидатом на здобуття премії «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою[6].