Даріуш Мехрджуї

Даріуш Мехрджуї народився в сім'ї середнього класу в Тегерані, Іран. Він виявляв інтерес до живопису, мініатюри, музики, гри на сантурі і фортепіано. Даріуш провів багато часу в кінотеатрах, зокрема, дивлячись американські фільми. У цей час Мехрджуї почав вивчати англійську мову для того, щоб краще насолоджуватися фільмами. Фільм, який справив найбільший вплив на нього в дитинстві був Викрадачі велосипедів (1948, реж. Вітторіо де Сіка). Хоча Мехрджуї виріс в релігійній сім'ї у віці 15 років, він сказав, що втратив свою віру в Бога[5].

В 1959 році Мехрджуї переїхав до Сполучених Штатів, щоб навчитися в каліфорнійському університеті, Лос-Анджелес. В 1964 році Мехрджуї почав свій власний літературний журнал Pars Review. Метою журналу була в тому, щоб принести сучасну перську літературу західним читачам. За цей час він написав свій перший сценарій. Мехрджуї повернувся до Тегерана в 1965 році[5].

Повернувшись в Тегеран, Мехрджуї знайшов роботу як журналіст і сценарист. З 1966 по 1968 він був учителем у центрі вивчення іноземних мов, де викладав літературу та англійську мову[5].

Мехрджуї на зйомках фільму Листоноша

Даріуш Мехрджуї дебютував в 1966 році з фільмом Діамант 33, пародія на фільм з серії про Джеймса Бонда. Фільм не був успішним у фінансовому відношенні[5]. Але його другий фільм, Корова, принесла йому національну і міжнародну популярність[6]. Фільм Корова, символічна драма, яка розповідає про простого селянина і його майже міфічну прихильність до своєї корови. Фільм був завершений в 1969[5].

Фільм Корова був заборонений протягом року з боку Міністерства культури і мистецтв, будучи одним з перших фільмів, які отримати державне фінансування в Ірані. Коли фільм був нарешті випущений в 1970 році, він був високо оцінений і отримав премію Міністерства культури. У 1971 році фільм був контрабандним шляхом вивезений з Ірану і представлений на Венеціанському кінофестивалі, де став найбільшою подією фестивалю цього року[7]. Він виграв міжнародну премію критиків у Венеції, а пізніше в тому ж році, Ентезамі виграв премію, як найкращий актор на Міжнародному кінофестивалі в Чикаго[5].

Під час випуску Корови Мехрджуї був зайнятий створенням ще двох фільмів. В 1970 році він почав знімати Містер Наївність (Agha-ye Hallou), комедію в якому знімалися такі актори, як Алі Нассіріян та Еззатола Ентезамі. У фільмі Нассіріян грає простого, наївного сільського жителя, який їде в Тегеран, щоб знайти собі дружину[5].

В 1971 році Містер Наївність був показаний на кінофестивалі в Тегерані, де виграв дві нагороди: за найкращий фільм і найкращу режисуру. Пізніше в тому ж році він був показаний на 7-му Московському міжнародному кінофестивалі[5].

В 1973 році Мехрджуї почав знімати один з його найбільш відомий фільм «Цикл», про чорний ринок переливання крові в Ірані. Щоб почати знімати фільм Даріуш повинен був отримати дозвіл у Міністерстві культури. Але через тиск з боку іранської медичної спільноти, зйомки були відкладені на рік[5].

Після закінчення зйомок фільм ще протягом трьох років був заборонений Міністерством культури. В 1977 році він був, нарешті, випущений, з допомогою адміністрації президента Картера, який домігся розширенню прав інтелектуальної власності в Ірані. Прем'єра фільму відбулася в Парижі, де він отримав схвальні відгуки і був порівняний з фільмами Луїса Бунюеля «Забуті» і П'єра Паоло Пазоліні «Аккатоне»[5].

В 1981 році Мехрджуї і його сім'я переїхали в Париж і залишалися там протягом декількох років, разом з кількома іншими іранськими біженцями. За цей час він зняв повнометражний документальний фільм про поета Артура Рембо для французького телебачення, який в 1983 році був показаний на Венеціанському та Лондонському кінофестивалі. У 1985 році Мехрджуї і його родина повернулися в Іран і Даріуш відновив свою кінокар'єру в рамках нового режиму[5].