Кольська затока
Кольська затока (рос. Кольский залив) — вузька затока-фіорд Баренцового моря на півночі Кольського півострову. Поряд із Західною Ліцею, губою Ура та губою Печенгою є однією з найбільших заток північного узбережжя Мурманської області Російської Федерації. Затока має довжину близько 57 км, ширину 1-7 км. Глибина біля входу 200—300 м. Припливи півдобові, їх величина до 4 м. У затоку впадають річки Тулома і Кола. Взимку замерзає біля берегів. У Кольській затоці — незамерзаючий порт Мурманськ. Східний берег затоки гористий, переважно обривистий, західний більш пологий. Ґрунт кам'янистий. Взимку в південній частині затоки біля берегів утворюється лід.
| рос. Кольский залив | |
|---|---|
 | |
| Кольська затока. Сєвєроморськ. | |
| 68°52′59″ пн. ш. 33°01′48″ сх. д. | |
| Частина від | Баренцове море |
| Море | Баренцове море |
| Прибережні країни |
 Росія,Мурманська область |
| Регіон | Мурманська область |
| Довжина | ~ 57 км |
| Ширина | ~ 7 км |
| Максимальна глибина | 200—300 м |
| Середня глибина | 300 м |
| Вливаються |
|
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 546083 |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑2099216 ·R (Мурманська область) |
  Кольська затока Кольська затока (Мурманська область) | |
| |
 Кольська затока у Вікісховищі | |
Походження назви
Кольська затока отримала назву від стародавнього російського поселення Кола, що існувала на берегах фіорду в XI—XII століттях. Частково описана лейтенантом Вінковим у 1741 році. Більш докладний опис всієї затоки був проведений у 1826 році гідрографічною експедицією під командуванням лейтенанта Рейнеке Михайла Францевича.
Див. також
- Арктичні конвої
- Кандалакська затока
- Західна Ліца (губа)
- Мотовська затока
- Рибачий (півострів)