Комар Анатолій Миколайович
Анатолій Миколайович Комар (нар. 12 (25) грудня 1909, Київ — 26 жовтня 1959, Київ) — український радянський інженер-будівельник, академік Академії будівництва і архітектури УРСР (з 1956 року; в 1956—1959 роках — її президент) і Академії будівництва і архітектури СРСР (з 1957 року). Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання.
| Комар Анатолій Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 (25) грудня 1909 Київ, Російська імперія |
| Помер |
26 жовтня 1959 (49 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | Дніпровський інженерно-будівельний інститут |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
  |
Біографія
Народився 12 (25 грудня) 1909 року в Києві у родині коваля залізничного депо. Трудову діяльність розпочав у п'ятнадцятирічному віці слюсарем залізничної станції Козятин на Вінниччині. Потім працював на спорудженні ряду найважливіших вузлів гідростанції Дніпрогесу.
У 1934 році закінчив Дніпровський інженерно-будівельний інститут у Запоріжжі. Здобув вищу інженерно-будівельну освіту.
З 1935 року працював в проектних організаціях, був конструктором будівельної групи проектного відділу, виконавцем робіт, начальником дільниці, а з 1937 року — головним інженером будівництва доменних печей на заводі «Запоріжсталь».
Під час німецько-радянської війни керував швидкісним спорудження доменних печей, тонколистового стана і газогенераторної станції на металургійних підприємствах Уралу, зокрема на Чусовському металургійному заводі.
З 1944 року керував відбудовою ряду металургійних заводів Української РСР: «Запоріжсталі», домни № 6 Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського та ін.
Протягом дев'яти років працював головним інженером і керуючим (з 1952 по 1955 рік) тресту «Дніпровськпромбуд», здійснююче велике гідротехнічне будівництво і спорудження підприємств металургійної та хімічної промисловості, залізниць і шосейних шляхів, мостів, житлових і громадських будівель.
У 1956—1959 роках — президент Академії будівництва і архітектури УРСР. Одночасно, у 1957—1959 роках — заступник голови Державного комітету Ради Міністрів Української РСР у справах будівництва (Держбуду УРСР).
Основні праці з питань організації і механізації будівництва.
Помер 26 жовтня 1959 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Нагороди
- два ордени Леніна (1947,)
- два ордени Трудового Червоного Прапора (1942, 1954)
- медаль «За доблесну працю» (1946)
- медаль «За відновлення чорної металургії» (1948)
- медалі
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.