Академія будівництва і архітектури Української РСР
Академія будівництва і архітектури Української РСР (АБіА УРСР) — вища наукова установа УРСР в галузі будівництва і архітектури, що існувала в Києві у 1955–1962 роки. Розташовувалася по вулиці Великій Житомирській, 9.
Історія
Постановою ЦК КПУ і Рада Міністрів УРСР від 22 вересня 1955 року «Про заходи подальшої індустріалізації, поліпшення якості і зниження вартості будівництва» при Держбуді УРСР було створено Академію будівництва і архітектури Української РСР (АБіА). Її було утворено на базі Академії архітектури УРСР (заснована 1945 році на базі українського філіалу Академії архітектури СРСР, створеного 1944 року) та ряду галузевих науково-дослідних інститутів Києва і Харкова.
З 1958 року у Києві щоквартально видавався «Вісник Академії будівництва і архітектури УРСР».
У 1962 році за рішенням директивних органів Академію будівництва і архітектури Української РСР було ліквідовано. Науково-дослідні установи і виробничі підприємства Академії було передано до складу різних міністерств і відомств республіки, а ту частину, що працювала на головних напрямках наук, було підпорядковано Держбуду УРСР.
На базі АБіА у роки незалежності України утворилися громадські організації — Академія архітектури України (1992) та Академія будівництва України (1993).
Проблематика досліджень
Основні завдання АБіА УРСР:
- визначення перспективи розвитку науки про будівництво;
- координація науково-дослідної роботи в галузі будівництва і архітектури в УРСР;
- проведення наукової роботи та впровадження її результатів у практику;
- підготовка наукових кадрів.
Склад і структура
До складу АБіА УРСР входили науково-дослідні інститути: в Києві:
- містобудівництва;
- архітектури споруд;
- будівельних конструкцій;
- організації і механізації будівельного виробництва;
- економіки будівництва;
- будівельних матеріалів і виробів;
- механічної обробки деревини;
- санітарної техніки;
- теорії та історії архітектури і будівельної техніки;
- експериментального проектування;
- технічної інформації та впровадження передового досвіду в будівництво;
в Харкові:
- промислового будівництва;
- водопостачання, каналізації, гідротехнічних споруд та інженерної гідрогеології;
в Донецьку:
- надшахтного будівництва.
Філіали
Філіали інститутів — у Харкові, Львові, Сімферополі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Луганську, Кривому Розі.
Лабораторії
Науково-дослідні лабораторії — у Дніпродзержинську, Ворошиловську, Жданові, Лисичанську, Єнакієві, Макіївці, Станіславі.
У Києві — експериментальна база для розробки технології виробництва будівельних матеріалів з синтетичних смол з майстернею та експериментальні заводи залізобетонних і керамічних виробів.
Наукове забезпечення
При АБіА УРСР діяла наукова бібліотека (близько 1 мільйона томів), Музей архітектури, Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей».
В період між зборами дійсних членів діяльністю Академії керувала Президія на чолі з президентом.
У 1956–1959 роках президент — А. М. Комар (1909–1959).
На 1 січня 1959 в АБіА УРСР — 1 почесний член, 18 дійсних членів і 13 членів-кореспондентів.
Див. також
Література
- Бондаренко Р. І. Академія будівництва і архітектури при Держбуді УРСР // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 52. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.