Комітет державної безпеки Республіки Білорусь

Комітет державної безпеки Республіки Білорусь, КДБ РБ (біл. Камітэ́т дзяржа́ўнай бяспе́кі Рэспу́блікі Белару́сь, КДБ РБ) — одна зі спецслужб Білорусі, призначена для забезпечення національної безпеки, ведення контррозвідки і зовнішньої розвідки. Є правонаступницею КДБ БРСР (структурного підрозділу КДБ СРСР). Управління діяльністю зазначеного комітету здійснює Президент Республіки Білорусь, який також створює, перетворює і ліквідує військові частини КДБ РБ, заклади освіти та охорони здоров'я КДБ РБ. Президентом також схвалюється склад колегії КДБ за участю голови комітету і 4 його заступників[2]. Засіданні колегії КДБ вважаються правомочними при наявності двох третин членів[3].

Комітет державної безпеки Республіки Білорусь (КДБ РБ)
біл. Камітэт дзяржаўнай бяспекі Рэспублікі Беларусь (КДБ РБ)
рос. Комитет государственной безопасности Республики Беларусь (КГБ РБ)
 
Будівля КДБ РБ
Загальна інформація:
Тип: спецслужба
Юрисдикція:  Білорусь
Дата заснування: 19 вересня 1991[1]
Відомство-попередник: КДБ БРСР
Структура:
Голова: Іван Тертель
Керівна організація: Президент Республіки Білорусь
Кількість співробітників: засекречено
Штаб-квартира:
Адреса штаб-квартири: Мінськ, проспект Незалежності
53°53′56″ пн. ш. 27°33′16″ сх. д.
Вебсайт:
www.kgb.by
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Комітет державної безпеки Республіки Білорусь (КДБ РБ)

Історія
лівий верхній кут офіційного бланку КДБ БРСР, 1973 р.

20 грудня 1917 р. — утворена Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем (ВЧК), голова — Ф. Е. Дзержинський.

1 березня 1922 р. — при центральних органах виконавчого комітету БРСР (ГПУ БРСР) утворюється ГПУ [2] (голова — Є. К. Ольський).

15 липня 1934 р. — створення НКВС БРСР на чолі з Л. М. Заковським.

У передвоєнний час, період німецько-радянської війни та післявоєнні роки — численні реорганізації органів держбезпеки БРСР у відповідності зі структурами органів держбезпеки СРСР (НКДБ — НКВС — МДБ — МВС).

У березні 1954 р. під час реформи МВС СРСР утворений Комітет державної безпеки (КДБ) при Кабінеті Міністрів СРСР, а 19 травня 1954 р. утворений КДБ при РМ БРСР на чолі з А. І. Перепеліциним.

У грудні 1978 р. — утворення самостійної КДБ СРСР і створення КДБ БРСР відповідно.

25 серпня 1991 р. Верховна Рада БРСР ухвалила рішення про надання Декларації про державний суверенітет Білорусі статусу конституційного закону. 19 вересня 1991 р. Білоруська Радянська Соціалістична Республіка (БРСР) була перейменована в Республіку Білорусь. У вересні 1991 р. «КДБ БРСР» було перейменовано на «КДБ Республіки Білорусь». Почато формування національного органу державної безпеки нової незалежної білоруської держави. Сформульовано його головні завдання — захист конституційного ладу і державного суверенітету білоруської держави, її економічних і політичних інтересів.

Завдання
  • Захист незалежності та територіальної цілісності держави Білорусь;
  • управління підпорядкованими установами;
  • подача президентові пропозицій про забезпечення державної безпеки;
  • повідомлення президента про стан державної безпеки;
  • сприяння державним установам у здійсненні заходів щодо розвитку держави;
  • розвідка;
  • контррозвідка;
  • протидія екстремізму;
  • розшук, дізнання та досудове слідство;
  • захист державних таємниць;
  • безпечне шифрування урядового зв'язку.

Керівники
  • Ширковський Едуард Іванович (30 жовтня 1990 — 25 січня 1994)
  • Геннадій Лавицький (22 лютого 1994 р. — 23 липня 1994 р.)
  • Володимир Мацкевич (20 грудня 1995 р. — 27 листопада 2000 р.)
  • Леонід Єрін (27 листопада 2000 р. — 18 листопада 2004 р.)
  • Степан Сухоренко (20 січня 2005 р. — 17 липня 2007 р.)
  • Юрій Жадобін (17 липня 2007 р. — 15 липня 2008 р.)
  • Вадим Зайцев (15 липня 2008 р. — 9 листопада 2012 р.)[4]
  • Валерій Вакульчик[5] (16 листопада 2012 р. — 2 вересня 2020 р.)
  • Іван Тертель (з 3 вересня 2020 р.)

Структура
  • Центральному апаратові підпорядковується
  • Виконавча рада військової контррозвідки:
      • Військова контррозвідка галузі оперативного командування Заходної армії,
      • військова контррозвідка галузі оперативного командування Північно-Західної армії,
      • військова контррозвідка галузі Сухопутних військ,
      • військова контррозвідка галузі ВПС і військ ППО,
      • військова контррозвідка галузі Мінського гарнізону,
      • військова контррозвідка галузі Внутрішніх військ, МВС РБ.
  • Обласні управління КДБ РБ (загалом — шість).
  • Інститут національної безпеки.
  • Республіканський комітет профспілок органів державної безпеки.
  • КДБ Білорусі громадська організація ветеранів: «Честь».
  • Правління військово-медичне.

Діяльність

У КДБ РБ діють відділи:

Співробітниками КДБ Білорусі з 1994 ведеться систематична робота з припинення діяльності фашистських угруповань, аналогічних російським неонацистам[6][7][8]. 26 серпня 2013 р. співробітниками КДБ Республіки Білорусь було здійснено затримання генерального директора ВАТ «Уралкалій» Владислава Баумгертнера. У Євросоюзі вважають КДБ РБ репресивним органом, що продовжує ганебні традиції КДБ СРСР, з використанням цієї державної структури під владою авторитарної особи для наступу на права і свободи громадян Білорусі[9]

Міжнародні санкції

2 жовтня 2020 року Європейський Союз додав екс-голови КДБ Валерія Вакульчика, а також заступників голови до свого санкційного списку[10]. 6 листопада ЄС також додав до списку голову КДБ Івана Тертеля[11]. До цих людей також застосовуються обмежувальні заходи Великої Британії[12], Швейцарії[13] та Канади[14].

Альфа-група КДБ потрапила під санкції Міністерства фінансів США за її роль у придушенні протестів 2020-21 років[15].

21 червня 2021 року Міністерство фінансів США внесло КДБ Білорусі та його керівника Івана Тертеля до списку спеціально призначених громадян та заблокованих осіб[16].

Див. також

Примітки
  1. Закон Республики Беларусь от 19.09.1991 № 1085-XII (рос.)
  2. Указ президента Республіки Білорусь від 28 грудня 2001 р. № 780. Національний правової інтернет-портал Республіки Білорусь. (рос.)
  3. Указ Президента Республіки Білорусь від 07.10.2005 р. № 473[недоступне посилання з липня 2019]. Білоруський правовий портал. (рос.)
  4. Belarusian President Alexander Lukashenko has dismissed Vadim Zaitsev, head of the republic’s State Security Committee (KGB), the presidential press service said on Friday., 09.11.2012, Sputnik (англ.)
  5. Биография Валерия Вакульчика
  6. В России с начала года неонацисты и расисты убили 19 человек, сообщили аналитики центра «Сова», NEWSru.com (рос.)
  7. Неонацисты в России опаснее чеченцев Архівовано 23 червня 2014 у Wayback Machine., ИноСМИ.ru (рос.)
  8. Российские неонацисты планировали убийство адвоката Ходорковского, ЗАО "Редакция газеты «Московский Комсомолец» Электронное периодическое издание «MK.ru» (рос.)
  9. «Après l'élection, la répression» sur le site de «Courrier international», 2011 (Gazeta Wyborcza, Andrzej Poczobut), ISSN de la publication électronique : 1768-3076 (фр.)
  10. Council implementing regulation (EU) 2020/1387 of 2 October 2020 implementing Article 8a(1) of Regulation (EC) No 765/2006 concerning restrictive measures in respect of Belarus. EUR-Lex (англ.). 2 жовтня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.
  11. EUR-Lex - 02012D0642-20210621 - EN - EUR-Lex (англ.). EUR-Lex. Процитовано 24 липня 2021.
  12. Consolidated List of Financial Sanctions Targets in the UK (англ.). Office of Financial Sanctions Implementation HM Treasury. Процитовано 8 вересня 2021.
  13. Searching for subjects of sanctions
  14. Belarus sanctions (англ.). Міністерство міжнародних справ Канади. 6 листопада 2020. Процитовано 8 вересня 2021.
  15. Belarus Designations; Iraq-related Designations Removals.
  16. Treasury and International Partners Condemn Ongoing Human Rights Abuses and Erosion of Democracy in Belarus (англ.). Міністерство фінансів США. 21 червня 2021. Процитовано 18 вересня 2021.

Джерела
  • «Генералы органов государственной безопастности Беларуси»: краткий биографический справочник (1918–2001)/ Авт.-сост. И. З. Юркин и др. — г. Минск: изд. «Арнелла», 2001 г. — 104 с. (рос.)
  • Надтачаев В. Н. // «Военная контрразведка Беларуси»: Судьбы, трагедии, победы. — г. Минск, изд. «Кавалер», 2008 г., ISBN 978-985-6053-36-1 (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.