Конвенція про хімічну зброю

Конвенція про хімічну зброю, повна назва Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення (англ. Convention on the Prohibition of the Development, Production, Stockpiling and Use of Chemical Weapons and on their Destruction) міжнародний договір в рамках ООН в галузі контролю озброєнь, що має на меті повну заборону виробництва і використання хімічної зброї з огляду на її шкідливість для довкілля і здоров'я людини, а також визначає зобов'язання держав-учасниць у цій сфері.

Конвенція про хімічну зброю

Держави-учасниці Конвенції про хімічну зброю:
   Сторони Конвенції про хімічну зброю
   Сторони Конвенції, які заявили про наявність запасів хімічної зброї та / або відомо про володіння ними потужностями з її виробництва.
Тип Міжнародний договір
Підготовлено 3 вересня 1992[1]
Підписано 13 січня 1993[1]
Місце Париж та Нью-Йорк[1]
Чинність 29 квітня 1997[1]
Умови ратифіковано 65 державами[2]
Підписанти 165[1]
Сторони 193[1] (Список державних-учасниць)[3]
Зберігається Генеральний секретар ООН
Мови Англійська, Арабська, Іспанська, Китайська, Французька, Російська[4]
 Медіафайли у Вікісховищі

Цю конвенцію, підписану від імені України 13 січня 1993 року в м. Парижі, в Україні ратифіковано Законом N 187-XIV від 16 жовтня 1998.[5]/ До серпня 2010 року 188 держав є учасниками цієї конвенції і ще 2 країни підписали, але поки не ратифікували її.[1]

Контроль за дотриманням статей Конвенції здійснюється Організацією із заборони хімічної зброї, що виступає як міжнародний правовий майданчик для уточнення положень Конвенції (Конференція країн-учасниць уповноважена вносити зміни до КХЗ, а також приймати підзаконні акти про виконання вимог Конвенції, тощо.). Крім того, організація проводить інспекції військово-промислових об'єктів з метою забезпечити виконання вимог КХЗ країнами-учасницями.

Історія

Міжнародне обговорення питання про заборону хімічної та біологічної зброї почалося в 1968 році. Його проводив Комітет з роззброєння, що складався з 18 держав, який після численних змін назви та складу був перетворений в 1984 в Конференцію з роззброєння.[6] 3 вересня 1992 Конференція надала Генеральній Асамблеї ООН свій щорічний звіт, який містив текст Конвенції про заборону хімічної зброї. Генеральна Асамблея прийняла Конвенцію 30 листопада 1992. 13 січня 1993 в Парижі Генеральний секретар ООН відкрив її для підписання. Конвенція набула чинності 29 квітня 1997 через 180 днів після того, як була ратифікована 65-м її учасником (Угорщина). Конвенція доповнює собою Женевський протокол 1925 року.

   Підписали і ратифікували
   Приєдналися
   Підписали але не ратифікували
   Не підписали

Ключові пункти Конвенції

  • Заборона виробництва та застосування хімічної зброї
  • Ліквідація (або використання в інших цілях) потужностей з виробництва хімічної зброї
  • Знищення всіх запасів хімічної зброї (включаючи запаси, що знаходяться за межами території держави)
  • Взаємодопомога між державами та взаємодію з ОЗХЗ у разі застосування хімічної зброї
  • Інспекції ОЗХЗ з метою контролю над виробництвом хімікатів, з яких може бути виготовлено хімічну зброю (перелік речовин наведено у додатках Список 1, Список 2, Список 3)
  • Міжнародне співробітництво в мирному використанні хімікатів у відповідних областях

Країни-учасниці

Майже всі країни в світі приєдналися до Конвенції про заборону хімічної зброї, зокрема 190 з 196 держав-членів ООН є учасниками КЗС.[1] З 6 залишилися держав 2 підписали, але ще не ратифікували Конвенцію (М'янма та Ізраїль), 4 держави не підписали Конвенцію (Ангола, Північна Корея, Єгипет та Південний Судан). Останньою країною, що підписала конвенцію станом на кінець вересня 2013 є Сирія (підписала 13 вересня 2013)[7]. Офіційне приєднання Сирії до Конвенції очікується після закінчення 30-денного терміну, 13 жовтня 2013 року.

Країни-учасниці мають у ОЗХЗ своїх постійних представників. Для підготовки інспекцій ОЗХЗ країна-учасниця повинна створити спеціальний орган [8].

Див. також

Примітки

  1. United Nations Treaty Collection. Convention on the Prohibition of the Development, Production, Stockpiling and Use of Chemical Weapons and on their Destruction. Accessed 14 January 2009.
  2. Chemical Weapons Convention, Article 21.
  3. Чотири держави ООН: Єгипет, Ізраїль, Північна Корея та Південний Судан — не є сторонами договору.
  4. Chemical Weapons Convention, Article 24.
  5. Про ратифікацію Конвенції про заборону розробки, виробництва, ... Офіційний портал Верховної Ради України.
  6. The 1993 Chemical Weapons Convention, THE HARVARD SUSSEX PROGRAM ON CBW ARMAMENT AND ARMS LIMITATION
  7. INTERFAX.RU – Сирия стала полноценным участником Конвенции по запрещению химического оружия. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 28 вересня 2013.
  8. Див. наприклад, Розпорядження Президента України "Про Національний орган України для виконання Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення та застосування хімічної зброї" від 19 січня 1998 року № 6/98-рп

Література

  • С. П. Галака. Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення 1993 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.