Коновалюк Валерій Ілліч

• Донецький індустріальний технікум (1981—1985), «Технічне обслуговування і ремонт автомобілів»;
• Московське вище військове командне училище ім. Верховного Совета РРФСР(1985–1989), інженер;
• Німецька фінансова академія (м. Мюнхен, 1992–1993), економіка та організація виробництва;
• кандидатська дисертація «Економічний розвиток промислових регіонів»; докторська дисертація «Державне регулювання монополій видобувної промисловості» (Інститут економіки промисловості НАНУ, 2004).

• 06.1985 — слюсар IV розряду АТП, м. Макіївка.
• 08.1989-10.1992 — офіцер ЗС СРСР, помічник військового коменданта, м. Вісмар і м. Берлін.
• 03.1993-09.1995 — директор, АТ «Укренергоресурс»; президент, телерадіокомпанія «ВІКО», м. Донецьк.
• 09.1995-08.1996 — заступник голови виконкому з питань економіки, фінансів та бюджету Куйбишевської районної ради депутатів м. Донецька.
• 09.1996-05.1997 — консультант заступника голови, перший заступник голови, 05.-06.1997 — радник голови,
• 07.1997-04.1998 — заступник голови з організаційно-кадрової роботи Донецької обласної державної адміністрації.

В 1995 р. створив та очолив Народно-патріотичний союз Донбасу.

Член Трудової партії України (1999—2000; секретар з ідеологічної роботи, член політвиконкому).

Народний депутат України III скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 62, Донецька область. З'явилось 69,5 %, за %, 16 суперників. На час виборів: заступник голови Донецької облдержадміністрації. Член фракції НДП (05.-11.1998), позафракційний (11.1998-04.1999), член групи «Трудова Україна» (04.1999-03.2001), уповноважений представник групи «Регіони України» (03.-11.2001), уповноважений представник фракції «Регіони України» (з 11.2001). Член Комітету з питань бюджету (з 07.1998). член Тимчасової спеціальної комісії ВР України з питань дотримання органами державної влади і місцевого самоврядування та їх посадовими особами, Центральною виборчою комісією норм виборчого законодавства під час підготовки і проведення виборів Президента України (з 05.1999); член спостережної ради НАК «Нафтогаз України» (з 09.2003)[8].

Народний депутат України IV скликання 04.2002-04.2006, виборчий округ № 62, Донецька область, висунутий Виборчим блоком політичних партій «За єдину Україну!». За 53,71 %, 9 суперників. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції «Єдина Україна» (05.-06.2002), член фракції «Регіони України» (06.2002-04.2005), позафракційний (04.-09.2005), співголова фракції НДП і партії Трудова Україна (09.-10.2005), позафракційний (18.-21.10.2005), уповноважений представник групи «Довіра народу» (10.-12.2005). Перший заступник голови Комітету з питань бюджету (з 06.2002).

Народний депутат України IV скликання 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 84 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з 11.2007). Член Комітету з питань бюджету (12.2007-05.2008), член Комітету з питань охорони здоров'я (з 05.2008), голова підкомітету з питань планування бюджетних програм та контролю за використанням бюджетних коштів. Автор низки законопроектів України в сфері реформи охорони здоров'я, фінансово-бюджетної системи та правоохоронних органів[9][10].

Член Політради Партії регіонів (до 03.2005); заступник голови Донецького обласного відділення Партії регіонів. Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в ТВО № 62 (2004—2005).

03.2006 кандидат в народні депутати України від політичної партії «Трудова Україна», № 1 в списку[11]. На час виборів: народний депутат України, член ППТУ.

2 вересня 2008 був призначений на посаду голови тимчасової слідчої комісії з вивчення законності поставок зброї. Комісія, зокрема, займалася вивченням поставок до Грузії зброї, що застосовувався грузинськими військами під час збройного конфлікту в серпні 2008 року. В ході розслідування В. Коновалюк неодноразово говорив про виявлені порушення в експорті зброї, звинувачуючи президента Віктора Ющенка в участі в незаконних оборудках. За даними комісії для продажу Грузії кілька зенітно-ракетних комплексів «Бук» були зняті з бойового чергування[12].

Влітку 2009 року був обраний головою Всеукраїнського союзу військовослужбовців і ветеранів Збройних сил України.

У червні 2010 року Указом № 719 / 2010 року призначений Радником Президента України (поза штатом)[13].

У липні 2012 року вийшов з Партії регіонів через незгоду з політикою В.Януковича і діяльністю, що призвела до глибокої соціально-економічної кризи.

В березні 2014 р. став кандидатом в Президенти України. Під час виборчої кампанії провів низьку зустрічей в країнах ЄС та в США щодо врегулювання конфлікту на Донбасі.[14][15][16][17][18].

17 травня 2014 р., під час з'їзду громадської організації ВО «Нова Україна», одноголосно був обраний головою політичної партії «Всеукраїнське об'єднання „Нова Україна“. Автор наукових праць, зокрема статей: „Проблеми економічного і соціального розвитку регіону“ (1997), „Проблеми реструктуризації вугільної промисловості Донецької обл.“ (1998).

За час своєї депутатської каденції Валерій Коновалюк став автором цілого ряду законопроектів: „Про внесення змін до Бюджетного кодексу України“; „Про державний фінансовий контроль“; „Про Державне казначейство“; „Про Регламент Верховної Ради України“[19]; „Про фінансування охорони здоров'я та обов'язкове медичне страхування в Україні“[20]; „Трудовий кодекс“, реформу правоохоронних органів[10], „Про використання електронних соціальних карток при наданні та отриманні пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій“[21] та ін.

У 2014 р. В.Коновалюк презентував власний проект Трудового кодексу України, який передбачав, що трудовий договір може бути укладений між працівником і роботодавцем тільки в письмовій формі. Кодекс пропонував обмежити тривалість ненормованого робочого часу в рамках 2 години в день, 120 годин на рік. Також в проекті було передбачено дві сфери регулювання оплати праці — на державному і договірному рівнях»[22].

У серпні 2010 р. став головою правління ділової ради «Україна-Китай» та був включений до складу Міжурядової українсько-китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва[23].

З жовтня 2012 року активно займається фінансовою діяльністю та реалізацією спільних інвестиційних проектів в країнах ЄС і Східної Європи.

Орден «За заслуги» ІІ та III ст., Почесна грамота Верховної Ради України (2003), Почесна грамота Кабінету Міністрів України (09.2004)[24], Заслужений економіст України.

Валерій Коновалюк виховує чотирьох дітей. Від першого шлюбу у нього двоє дітей — дочка Євгенія (1993) і син Владислав (1996).

У 2012 одружився з українською телеведучою, журналісткою Валерією Ушаковою. Виховують двох дітей: Іллю та Лукію (2015)[25].

Захоплення: дзюдо (майстер спорту), теніс та книги. Екс-Президент федерації дзюдо Донецької області (1996—2003)[26]. Володіє німецькою та англійською мовами.

• Портал ЛІГА.net
• Сайт «Лівий берег»
• Сайт «РБК-Україна»
• Лента.ру
• Peoples.ru
• РИА НОВОСТИ
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»