Конопленко-Запорожець Павло
Конопленко-Запорожець Павло (07 (19) грудня 1890[1] , м. Єлисавеград, Херсонська губернія — 24 червня 1982, м. Вінніпег, Канада) — український письменник, кобзар, військовий діяч. Відомий також під прізвищами Коноплянко, Конопенко, Коноплянка.
| Конопленко-Запорожець Павло Степанович | |
|---|---|
 Зображення | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 7 грудня 1890 |
| Місце народження | Єлисавеград |
| Дата смерті | 24 червня 1982 (91 рік) |
| Місце смерті | м. Вінніпег, Канада |
| Професії | музикант |
| Псевдоніми | Помста - Лютий |
| Нагороди | Шевченківська медаль |
З біографії
Народився 7 (за новим стилем 19) грудня 1890 року у м. Єлисаветград Херсонської губернії. Його батьки селянин посаду Нова Прага Степан Павлович Коноплянка та його дружина Єфросинія Олексіївна, обидва православні. У 1902 отримав 150-річну кобзу від Данила Богдановича Потапенка і навчився грати на ній. Навчався на юридичному факультеті Київського університету, грав на різних музичних інструментах і отримав золоту медаль на музичному фестивалі.
Служив у царській армії, брав участь у визвольній боротьбі. Начальник штабу загону отамана Якова Гальчевського (Орла) під псевдонімом Помста-Лютий. Після поразки перебував у таборі для інтернованих (Каліш). Емігрував після Другої світової війни до Канади, мешкав у Саскачевані, потім переїхав до Вінніпега, виступав і пропагував кобзарське мистецтво. У 1980 р. був нагороджений Шевченківською медаллю.
Помер 24 червня 1982 р.
Ладкова акомпануюча кобза П. Конопленка-Запорожця
Стрій акомпануючої кобзи П. Конопленка-Запорожця був наступним. Вісім струн на грифі — B1, D2, G2, B2, D3, G3, B3, D4 — і 4 приструнків — C4, Eb4-E4, G4, C4 Зазначається також, що приструнки використовуються «у вийняткових композиціях акомпаньяментом, а також і при закінченні твору»[2].
Творчість
Книги
- Конопленко П. Кобза – найстаріший інструмент українського народу. – Одеса, 1911.
- Конопленко-Запорожець П. Кобза і бандура / П. Конопленко-Запорожець. — Вінніпеґ, Канада. — 1963. — 167с.
- Конопленко-Запорожець П. Кобзар Павло Конопленко-Запорожець у 60-ліття тріюмфу кобзи – Вінніпеґ, 1970.
Література
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Бioграфiчний дoвiдник дo iстoрiï украïнцiв Канади д-ра Михайла Марунчака (Вiннiпеґ: Украïнська Вiльна Академiя Наук, 1986.)(Біографія на стор. 326—327).
- Український щоденник «Свобода» ч. 161 за 26 серпня 1982 року, розміщене повідомлення про смерть П.Конопленка — Запорожця.
- Я. Гальчевський «Проти червонних окупантів» (Т. 1. — Краків, 1941; Т. 2. — Краків-Львів, 1942, перевидана видавництвом «Медобори-2006» у 2011 році)
Інтернет-ресурси
- Дутчак В. Г. Традиція та експеримент у виконавській практиці бандуристів українського зарубіжжя
- Ладкова кобза П. Конопленка-Запорожця — Канада[недоступне посилання з липня 2019]