Нова Прага

У селищі річки Мурзинка й Вакурина впадають у Бешку.

Нова Прага на триверстовій карті XIX століття

За козацьких часів на місці сучасної Нової Праги, на правому березі річки Свинарної на крутій горі знаходилась висока могила, що слугувала сигнальним постом. З неї по долині добре проглядалась територія майже до Чорного лісу, а також на південь і на північний схід.[2]

Рідна мова населення Нової Праги за даними перепису 2001 року

Перша назва Нової Праги — Петриківка, до того Петриківський зимівник. У першій чверті XVIII століття на правому березі річки Бешки — притоки Інгульця, оселився запорожець Петрик, відомий своїм бунтом проти гетьмана Мазепи і спробами разом із запорожцями в союзі з кримським ханом відділитися від Московії.

Поселення розросталося за рахунок втікачів: тут збиралися ті, хто прагнув волі та землі, або хотів зберегти вірність своїм релігійним переконанням — крім українців, це серби, чорногорці, а також колишні мешканці центральних губерній Росії, які з часом злилися з місцевим населенням.

У 1754-59 й 1761-64 під назвою Мурзинка входила до складу Новослобідського козацького полку.

1822 року Петриківка увійшла до складу аракчеївських військових поселень і була перейменована у Нову Прагу. Напевно, це пов'язано з тим, що тут тоді розмістився Празький полк, який під час війни з Наполеоном розбив великий загін французького війська. Сталося це під передмістям Варшави — Прагою. У степовій Україні, багато населених пунктів мають у своїх назвах слово «нова», «новий». Новомиргород, Новгородка, Новогеоргіївськ, Новоукраїнка, Новий Стародуб, Нова Каховка.

Письменник і журналіст Олег Хоменко пише: (рос.):

Взяти саму назву їхнього селища - Нова Прага. Звідки у полинному краї понад Бешкою - Прага? Люди переказують, мовбито проїжджала колись мимо Катерина ІІ і так їй тутешні місця сподобалися, що вигукнула вона, звертаючись до Потьомкіна? «Погляньте, князюшко, це мені чимось нагадує Прагу!» Тоді ніби і перейменували село, а потім селище, на Нову Прагу. Згадувалися такі ж анекдотичні небилиці про Охтирку і ту ж таки Катерину з її розчарованим: «Ох, дірка!..» Не вірилось Оксаничу в ті вигадані панством легенди. Гортав раритети в обласному й столичних архівах, занотовував, перевіряв відомості й докопався до суті. Виявилося, що у першій чверті вісімнадцятого століття їхнє селище вольний козак Петрик і нарік Петриківкою. Незговірливим із царськими чиновниками виявився козак, шапки перед ними не ламав і загребущих п'ястуків золотити не поспішав. За те й строчили на нього супліки, а невзабарі перетворили село на воїнський посад і поставили полк драгунів. Його кам'яниці є й дотепер. Ну, а там — війна з Бонапартом. Визволяв полк під орудою полковника Беха чеську столицю, вкрив славою бойові знамена і в пам'ять про те стало село Новою Прагою[3].

За даними Олега Хоменка, у колекції старовинної зброї в маєтку графів Шувалових-Дашкових поблизу Нової Праги зберігалася шабля Наполеона Бонапарта з написом на клинкові: «Першому консулові Французької республіки Наполеону Бонапарту». Переможеного імператора перед відплиттям у довічне вигнання супроводжував ад'ютант російського царя Олександра І граф Павло Шувалов. І, перед тим, як зійти на корабель, Бонапарт відчепив свою шаблю і подарував молодому графові. Згодом шабля перейшла у спадок родичам графа. Після 1917 року графський арсенал було розграбовано. Звідти Наполеонова шабля потрапила до більшовика Штанька, від нього перейшла до начальника Новопразької міліції Алексеєва, і лише тоді була атрибутована[4]. Зараз вона перебуває в колекції Державного історичного музею в Москві[5].

Станом на 1886 рік у посаді, центрі Новопразької волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 7214 осіб, налічувалось 1266 дворових господарств, існувала православна церква[6].

За історичним описом 1894 р.(рос.):

Новая Прага (Петриковка) — посад Александрийского уезда Херсонской губернии, при речке Бешке. Основан в первой половине XVIII в.; с 1822 г. — военное поселение малороссийского кирасирского полка. Дворов 1372, жителей 8671. Церковь, школа, больница; 5 ярмарок, лесные склады, паровая мельница с оборотом в 100 тыс. руб. Упрощенное городское управление; доходов 12994 руб., расходов 10399 (1893 г.), у том числе на содержание городского управления 2650 руб., на учебная заведения 1041 руб. Городского капитала 2134 руб., долга 1000 руб., мещанского продовольственного капитала 1518 руб.

• Балаханов Дмитро Олександрович (1904—1939) — батальйонний комісар, Герой Радянського Союзу.
• Бондаренко Іван Максимович (1918-?) — командир стрілецького батальйону, Герой Радянського Союзу.
• Бузанов Іван Феоктистович (1903—1984) — фізіолог рослин, дійсний член ВАСГНІЛ.
• Громовий Віктор Володимирович (1963) — директор гімназії ім. Тараса Шевченка м. Кіровограда (1992—2005), Заслужений вчитель України, депутат обласної ради трьох скликань, автор 7 книг і понад 500 статей.
• Зайцев Степан Іванович — радянський розвідник, генерал-майор.
• Заруба Юрій Володимирович (1914—1973) — український письменник, дипломат, організатор кіновиробництва. Член Спілки письменників України. Начальник Відділу преси Міністерства закордонних справ Української РСР.
• Озеров Максим Петрович (1988-2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Турчин Василь Федорович (нар. 1922 — † 1980) — Герой Радянського Союзу
• Оксанич Федір Федорович (1914—1997) — Заслужений учитель України, краєзнавець, директор Новопразької середньої школи (1944—1974), автор книг: «У тісному зв'язку з життям», збірка з досвіду трудового навчання і профорієнтації учнів (1969), «Нова Прага — селище хліборобів» (1987), «В боях за рідну землю» (1987), нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора.
• Петров Микола Гаврилович (1923) — український письменник.
• Плотнір Федір Миколайович (1918—2011) — краєзнавець, літописець Нової Праги, «Петриківські бувальщини» (2000), «Новопразький літопис» (2002), «Наші земляки» (2004), лауреат обласної краєзнавчої премії ім. В. Ястребова.
• Пойда Артем Володимирович (1994—2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Попельницький Олексій Захарович (1850—1929) — український публіцист і бібліофіл.
• Честахівський Григорій (1816—1893) — український художник, товариш Тараса Шевченка, ініціатор поховання поета на Чернечій горі біля Канева.

Олег Хоменко. Документальне оповідання «Літописець» із циклу «Там, вдалині, синій птах» (1987)[7].

• 
  Нова Прага. Лікарня доби сецесії
• 
  Нова Прага. Центральна вулиця селища
• 
  Нова Прага. Пам'ятник на честь маневрів російської армії і приїзду російського імператора, що відбувалися поблизу Нової Праги у 1888 році. Закладений у 1888, відкритий у 1893 році. Архітектор - О. Бернардацці.
• 
  Нова Прага. Балка Свинарна

• Я. В. Верменич, Є. М. Скляренко. Нова Прага // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 435. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Історичний опис 1894 р
• Літописець українського Дикого Поля. «День», № 103, 2005^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Плутарх із Нової Праги. «День», № 202, 2003
• Сайт Верховної Ради^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• [2]