Константинов Анатолій Устинович

Анатолій Устинович Константинов (12 червня 1923(19230612), місто Москва 22 жовтня 2006, місто Москва) радянський військовий діяч, командувач військ Бакинського і Московського військових округів Протиповітряної оборони (ППО) СРСР, маршал авіації (30.04.1985). Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1981—1986 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань. Герой Радянського Союзу (15.05.1946).

Константинов Анатолій Устинович
Народився 12 червня 1923(1923-06-12)
Москва, СРСР
Помер 22 жовтня 2006(2006-10-22) (83 роки)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство  СРСР,  Росія
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР
Військове звання  Маршал авіації
Партія КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в родині робітника. Закінчив дев'ять класів неповної середньої школи і аероклуб.

У Червоній Армії з 1940 року. У 1940 році за путівкою комсомолу був направлений до Тбіліської військової авіаційної школи пілотів, яку закінчив в 1941 році. З вересня 1941 року служив льотчиком у 8-му запасному винищувальному авіаційному полку ВПС Приволзького військового округу (місто Саратов).

Учасник німецько-радянської війни з серпня 1942 року. Командир ланки, заступник командира, командир ескадрильї у складі 85-го гвардійського винищувального авіаційного полку 6-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії 8-ї, потім 5-ї повітряних армій. Воював на Південному, 1-м, 2-м і 4-м Українських фронтах. Учасник Сталінградської битви, Кримської наступальної операції, бойових дій на території Польщі, Румунії, Чехословаччини, Угорщини і Австрії. За роки війни здійснив 327 бойових вильотів, провів 107 повітряних боїв і особисто збив 23 літаки противника.

Член ВКП(б) з 1943 року.

За відвагу і геройство, проявлені в боях з німецькими загарбниками у Великій вітчизняній війні, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 гвардії капітану Константинову Анатолію Устиновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Після війни продовжив службу на посаді командира авіаційної ескадрильї. Незабаром був призначений заступником командира полку. У листопаді 1952 роки очолив авіаційний полк. З лютого 1956 року — заступник командира, з березня 1957 року — командир винищувальної авіаційної дивізії. З квітня 1958 року — командир дивізії протиповітряної оборони (ППО) СРСР. З травня 1960 року — командир корпусу ППО.

У 1962—1964 роках — слухач Військової академії Генерального штабу.

З вересня 1964 року — командир корпусу ППО. З липня 1968 року — 1-й заступник командувача військ Бакинського округу ППО.

З грудня 1970 року — командувач 11-ї окремої Червонопрапорної армії ППО — заступник командувача військ Далекосхідного військового округу по ППО (місто Хабаровськ).

З липня 1973 по квітень 1980 року — командувач військ Червонопрапорного Бакинського округу ППО.

З квітня 1980 по травень 1987 року — командувач військ ордена Леніна Московського округу ППО.

У 1982 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу.

У травні — серпні 1987 року — військовий інспектор — радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

У 1987—1990 роках — у відставці, пенсіонер Міністерства оборони СРСР.

У 1990 — травні 1992 року — військовий інспектор — радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З травня 1992 року — у відставці в місті Москві. Був радником командувача військ Командування спеціального призначення Російської Федерації.

Помер 22 жовтня 2006 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Військові звання

Нагороди

Примітки

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.