Константинов Анатолій Устинович

Народився в родині робітника. Закінчив дев'ять класів неповної середньої школи і аероклуб.

У Червоній Армії з 1940 року. У 1940 році за путівкою комсомолу був направлений до Тбіліської військової авіаційної школи пілотів, яку закінчив в 1941 році. З вересня 1941 року служив льотчиком у 8-му запасному винищувальному авіаційному полку ВПС Приволзького військового округу (місто Саратов).

Учасник німецько-радянської війни з серпня 1942 року. Командир ланки, заступник командира, командир ескадрильї у складі 85-го гвардійського винищувального авіаційного полку 6-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії 8-ї, потім 5-ї повітряних армій. Воював на Південному, 1-м, 2-м і 4-м Українських фронтах. Учасник Сталінградської битви, Кримської наступальної операції, бойових дій на території Польщі, Румунії, Чехословаччини, Угорщини і Австрії. За роки війни здійснив 327 бойових вильотів, провів 107 повітряних боїв і особисто збив 23 літаки противника.

Член ВКП(б) з 1943 року.

За відвагу і геройство, проявлені в боях з німецькими загарбниками у Великій вітчизняній війні, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 гвардії капітану Константинову Анатолію Устиновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Після війни продовжив службу на посаді командира авіаційної ескадрильї. Незабаром був призначений заступником командира полку. У листопаді 1952 роки очолив авіаційний полк. З лютого 1956 року — заступник командира, з березня 1957 року — командир винищувальної авіаційної дивізії. З квітня 1958 року — командир дивізії протиповітряної оборони (ППО) СРСР. З травня 1960 року — командир корпусу ППО.

У 1962—1964 роках — слухач Військової академії Генерального штабу.

З вересня 1964 року — командир корпусу ППО. З липня 1968 року — 1-й заступник командувача військ Бакинського округу ППО.

З грудня 1970 року — командувач 11-ї окремої Червонопрапорної армії ППО — заступник командувача військ Далекосхідного військового округу по ППО (місто Хабаровськ).

З липня 1973 по квітень 1980 року — командувач військ Червонопрапорного Бакинського округу ППО.

З квітня 1980 по травень 1987 року — командувач військ ордена Леніна Московського округу ППО.

У 1982 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу.

У травні — серпні 1987 року — військовий інспектор — радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

У 1987—1990 роках — у відставці, пенсіонер Міністерства оборони СРСР.

У 1990 — травні 1992 року — військовий інспектор — радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З травня 1992 року — у відставці в місті Москві. Був радником командувача військ Командування спеціального призначення Російської Федерації.

Помер 22 жовтня 2006 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

• генерал-полковник авіації (1973)
• маршал авіації (30.04.1985)

• Герой Радянського Союзу (15.05.1946)
• два ордени Леніна (15.05.1946,)
• чотири ордени Червоного Прапора (2.08.1943, 15.02.1944,)
• два ордени Вітчизняної війни І ст. (6.06.1945, 11.03.1985)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (23.05.1945)
• орден Олександра Невського (22.02.1945)
• два ордени Червоної Зірки (5.01.1943,)
• орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ст.
• орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (Російська Федерація)
• орден Тудора Владимиреску (Румунія)
• орден «Полярна Зірка» (Монголія)
• хрест Заслуги (Польща)
• медалі
• Почесний громадянин міста Севастополя
• Почесний громадянин міста Жидлоховіце (Чехія)

• Константинов Анатолий Устинович (рос.)