Контрбатарейна боротьба

Контрбатарейна боротьба — у військовій справі: — вид артилерійського вогню, стрільба з артилерійських гармат із закритих вогневих позицій на придушення або знищення вогневих засобів артилерії противника, розташованих також на закритих вогневих позиціях з метою завоювання вогневої переваги. Коли контрбатарейна стрільба ведеться одночасно двома протиборчими сторонами, таку ситуацію образно називають артилерійською дуеллю (поєдинком). Як правило, контрбатарейна стрільба ведеться цілим артилерійським підрозділом (батареєю або дивізіоном) проти групи близько розташованих одна до одної гармат противника. Найчастіше ціллю вогневого ураження є артилерійська (мінометна, РСЗВ) батарея супротивника і саме через це контрбатарейна стрільба отримала свою назву. Артилерійська наука також не виключає можливість ведення контрбатарейного вогню одною гарматою або по одній артилерійській системі противника.

155-мм самохідні гаубиці M40 ведуть вогонь по противнику. Корейська війна

155-мм гаубиця M777 веде артилерійський вогонь

За часів Першої світової війни контрбатарейна боротьба вважалася однією з найголовніших завдань артилерії й для її ведення формувалися спеціальні артилерійські групи. Ще більшого розмаху в усіх арміях світу здобула контрбатарейна боротьба за часів Другої світової війни.

Контрбатарейна боротьба багато в чому схожа з іншою тактикою застосування артилерії. Однак у неї є і суттєві особливості. Головною з них є велика віддаленість цілей від лінії фронту (до декількох десятків кілометрів), що унеможливлює їхнє пряме спостереження артилерійськими розвідниками на передовій. Для визначення координат цілей використовують такі методи:

• безпосереднє спостереження з літального апарату (ЛА);
• результати аерофотозйомки або спостереження з космосу;
• застосування підрозділу звукової розвідки (ПЗР)
• використання РЛС контрбатарейної боротьби;
• візуальне спостереження супутніх стрільбі явищ і секундомір;
• засилання розвідників або використання агентури в ближньому тилу противника.