Конфігурація (астрономія)
Конфігура́ції (лат. сonfiguratio, від configuro — надаю правильну форму) — особливості розміщення тіл Сонячної системи відносно Сонця.
У планет розрізняють такі конфігурації[1]:
- Сполучення — Сонце та планета мають однакову екліптичну довготу.
- Протистояння — екліптичні довготи Сонця та планети відрізняються на 180°.
- Елонгації — кутова відстань між планетою та Сонцем є найбільшою (ці конфігурації визначено лише для внутрішніх планет — Венери та Меркурія).
- Квадратури — різниця екліптичних довгот планети та Сонця становить 90°.
Для інших тіл Сонячної системи конфігурації визначають аналогічно до конфігурації планет[1].
Конфігурації внутрішніх планет
Для внутрішніх («нижніх») планет (Венери та Меркурія, орбіти яких розташовані всередині земної) розрізняють верхнє та нижнє сполучення:
- У верхньому сполученні ці планети перебувають за Сонцем та недоступні для спостережень.
- У нижньому сполученні планети можна спостерігати перед та після сполучення (у вигляді вузького серпа), зрідка вони можуть проходити перед диском Сонця.
Джерела
- Конфігурації // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 227—228. — ISBN 966-613-263-X.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.