Копетон рудокрилий
Копето́н рудокри́лий[2] (Myiarchus oberi) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає на Малих Антильських островах. Вид названий на честь американського натураліста Фредеріка Одера.
? Копетон рудокрилий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Рудокрилий копетон (Національний парк Дьяблотен, Домініка) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Myiarchus oberi Lawrence, 1877 | ||||||||||||||||
 Ареал поширення виду | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
|
)Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Опис
Довжина птаха становить 19—22 см, вага 23,3—37 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла коричнева, тім'я має оливковий відтінок. Крила рудуваті, боки мають оливковий відтінок, горло і груди сірі, живіт жовтуватий. Представники підвиду M. o. berlepschii мають жовтіший живіт, представники підвиду M. o. sanctaeluciae мають більші розміри.
Підвиди
Виділяють чотири підвиди:[3]
- M. o. berlepschii Cory, 1888 — острови Сент-Кіттс, Барбуда і Невіс;
- M. o. oberi Lawrence, 1877 — острови Домініка і Гваделупа;
- M. o. sclateri Lawrence, 1879 — острів Мартиніка;
- M. o. sanctaeluciae Hellmayr & Seilern, 1915 — острів Сент-Люсія.
Поширення і екологія
Рудокрилі копетони живуть у субтропічних і тропічних вологих рівнинних лісах, у чагарникових заростях і на плантаціях на висоті до 900 м над рівнем моря.
Поведінка
Рудокрилі копетони харчуються здебільшого комахами, яких ловлять, пікіруючи на них з крони дерева. Також вони доповнюють свій раціон дрібними плодами і ягодами. Сезон розмноження триває з травня по липень. Гніздо розміщується в дуплі дерева. У кладці 3—4 яйця.
Примітки
- BirdLife International (2016). Myiarchus oberi.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 серпня 2021.