Тиранові

Тиранові[1] або тиранові мухоловки (Tyrannidae) — родина горобцеподібних птахів, що включає 105 родів і 437 видів. Представники родини мешкають майже на всій території Північної і Південної Америки, хоча й переважно в тропічних областях.[2]. Це найбільша родина птахів за кількістю видів, її представники становлять близько 9 % видів птахів Америки. Крім того, в усіх країнах Америки, за виключенням США і Канади, тиранові є найчисельнішою родиною за видовим різноманіттям. Тиранові на перший погляд нагадують мухоловок Старого Світу, але зазвичай мають сильніші дзьоби. Вони належать до підряду Tyranni, всі представники якого не мають розвинутих вокальних здібностей співочих птахів[3].

?
Тиранові

Піві-малюк золотистий (Empidonax flavescens)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Тиранни (Tyranni)
Парворяд: Tyrannides
Родина: Тиранові (Tyrannidae)
Vigors, 1825

Ареал поширення представників родини
Роди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Tyrannidae
Віківиди: Tyrannidae
EOL: 1601
ITIS: 178277
NCBI: 28728
Fossilworks: 99140

Опис

Більшість трианових (хоча і не всі) мають непримітне коричневе, сіре або біле забарвлення, яке виконує маскувальну функцію. Виключенням є, зокрема, яскраво-червоний карміновий москверо, синьо-чорно-біло-жовтий тачурі та деякі інші представники родів Мурахолов-клинодзоб (Todirostrum), Тітіріджі (Hemitriccus) і Мухолов (Poecilotriccus), які мають яскраве чорне, жовте, біле або руде забарвлення.

Багатьом тирановим притаманний статевий диморфізм: самці більші і важчі за самичок. Голови у них відносно великі, шиї короткі і товсті, дзьоби широкі і короткі. У деякі видів є чуби.

Найменшими представниками родини є споріднені короткохвості і чорноголові аруни, які досягають довжини 6,5-7 см при вазі в 4-5 г[4]. Вони є найменшими горобцеподібними птахами світу за розмірами, хоча деякі кропив'янкові мають подібну вагу. Найбільшим представником родини є гохо великий, середня довжина якого становить 29 см, а вага — 99,2 г. Довжина вилохвостого тирана становить 41 см, що пов'язано з дуже довгим хвостом[5].

Поширення і екологія

Видове різномініття тиранових сильно варіюється в залежності від природного середовища. Так, в рівнинних і гірських тропічних лісах може співіснувати близько дев'яноста видів тиранових, тоді як на луках помірного клміту може жити всього лиш кілька видів. Частково це пов'язано з меншою кількістю екологічних ніш, які можуть зайняти птахи.

Поведінка

Тиранові є переважно комахоїдними, хоча деякі види харчуються також плодами, ягодами і невеликими хребетними. Птахи, що мешкають в Північній Америці часто ловлять комах в польоті, пікіруючи на них з крони дерева. Однік більшість тропічних видів шукають комах на деревах серед листя. Тропічні види також часто приєднуються до змішаних зграй птахів.

Сезон розмноження триває навесні і влітку. В цей час птахи демонструють територіальність і агресію по відношенню до інших птахів. Через цю агресію тиранові і отримали свою назву.

Систематика

За класифікацією, утвердженою Міжнародним орнітологічним конгресом, виділяють 105 родів і 437 видів[6]:

Піві лісовий, Contopus virens
Аруна короткохвоста, Myiornis ecaudatus
Гохо великий, Agriornis lividus
Пітанга велика, Pitangus sulphuratus
Тиран вилохвостий, Tyrannus savana
Мухолов-клинодзьоб сірий, Todirostrum cinereum
Торілон довгохвостий, Anairetes agilis

За результатами молекулярно-філогенетичного дослідження роди Бекарда (Tityra), Бекард (Pachyramphus), Аулія (Laniocera) і Білоголовий бекард (Xenopsaris) були виділені в окрему родину Бекардові (Tityridae)[7][8].

Посилання
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Tyrant flycatchers « IOC World Bird List. www.worldbirdnames.org. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  3. del Hoyo, J. Elliott, A. & Christie, D. (editors). (2004) Handbook of the Birds of the World. Volume 9: Cotingas to Pipits and Wagtails. Lynx Edicions. ISBN 84-87334-69-5
  4. CRC Handbook of Avian Body Masses, 2nd Edition by John B. Dunning Jr. (Editor). CRC Press (2008), ISBN 978-1-4200-6444-5.
  5. Bird, David Mitchell (2004). The Bird Almanac: A Guide to Essential Facts and Figures of the World's Birds. Buffalo, NY, USA: Firefly Books. с. 70. ISBN 978-1-55297-925-9. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 24 листопада 2016.
  6. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (July 2021). Tyrant flycatchers. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 1 вересня 2021.
  7. Rheindt, F.E.; Norman, J.A.; Christidis, L. (2008). Phylogenetic relationships of tyrant-flycatchers (Aves: Tyrannidae), with an emphasis on the elaeniine assemblage. Molecular Phylogenetics and Evolution 46 (1): 88–101. PMID 18042406. doi:10.1016/j.ympev.2007.09.011. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 5 серпня 2012.
  8. Adopt the Family Tityridae Архівовано 2008-05-08 у Wayback Machine. – South American Classification Committee (2007)

Джерела
  • Fjeldså, J.; Ohlson, J.I.; Batalha Filho, H.; Ericson, P.G.P.; Irestedt, M. (2018). Rapid expansion and diversification into new niche space by fluvicoline flycatchers. Journal of Avian Biology 49 (3). jav-01661. doi:10.1111/jav.01661.
  • Ohlson, J.I.; Irestedt, M.; Batalha Filho, H.; Ericson, P.G.P.; Fjeldså, J. (2020). A revised classification of the fluvicoline tyrant flycatchers (Passeriformes, Tyrannidae, Fluvicolinae). Zootaxa 4747 (1): 167–176. PMID 32230123. doi:10.11646/zootaxa.4747.1.7.
  • Tello, J.G.; Moyle, R.G.; Marchese, D.J.; Cracraft, J. (2009). Phylogeny and phylogenetic classification of the tyrant flycatchers, cotingas, manakins, and their allies (Aves: Tyrannides). Cladistics 25 (5): 429–467. doi:10.1111/j.1096-0031.2009.00254.x.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.