Кордишівка (Вінницький район)
Ко́рдишівка — село в Україні, у Вінницькому районі Вінницької області, за 3 км від станції «Вороновиці».
| село Кордишівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Вінницька область |
| Район/міськрада | Вінницький район |
| Рада | Побережненська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA05020050090033487 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1600 |
| Населення | 363 |
| Площа | 1,08 км² |
| Густота населення | 336,11 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 23257 |
| Телефонний код | +380 432 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°05′30″ пн. ш. 28°45′16″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
295 м |
| Найближча залізнична станція | Вороновиці |
| Відстань до залізничної станції |
3 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Побережне, вул. Шевченка, 1 |
| Карта | |
  Кордишівка | |
 Кордишівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія
Після Січневого повстання 1863 року село було конфісковане у власника-поляка, поміщика Кароля Сєдроцького (Karol Siedrocki) ніби-то за участь у повстанні і взято у державну власність.[1] Насправжді ж привідом для засудження став аркуш паперу з символікою повстанців.[2] Сєдроцького було заслано до Сибіру, до Красноярська, потім до Вятки[3].
Після цього на деякий час орендарем села став Ф.М. Чернявський, помісний дворянин Катеринославської губернії, мировий суддя, батько майбутньої революціонерки Г.Ф. Чернявської-Бохановської. У своїх спогадах вона так згадує село:[4]
 |
Кордишівка була дійсний перл і до цих пір малюється в моїй уяві як рай земний. Прекрасний комфортабельний будинок, що виходить головним фасадом і одною із сторін на обширний двір з величезним круглим "газоном" посеред, в центрі якого красувалася клумба красивих кольорів, а по всьому колу були симетрично розсаджені піони і помаранчеві corona imperialis; двома іншими сторонами будинок виходив в сад, частково фруктовий, частково парк, що переходив потім в гай, — ліс, як ми її звали. |  |
Також Г.ф. Чернявська згадує, що, за переказами, у селі переховувалися учасники Січневого повстання. За описом, у будинку поміщика були прекрасні склепінчасті погреби з нишами для вина та фруктів.
Ф.М. Чернявський був орендарем села до осені 1868 року.
У кінці ХІХ ст. село мало 70 будинків, 348 мешканців, належало частково Долінським, частково Старицьким[5].
Під час другого Голодомору у 1932–1933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 50 осіб[6].
Особистості
- Грицюк Іван Григорович — ректор Київського технологічного інституту харчової промисловості.
- Стаднюк Іван Фотійович — радянський прозаїк, сценарист, драматург і військовий журналіст, автор сценаріїв радянських фільмів "Максим Перепелиця", "Війна" та ін.
Примітки
- Iwaszkiewicz J (1929). Wykaz dóbr ziemskich skonfiskowanych przez rządy zaborcze w latach 1773 – 1867 (пол). Warzsawa: RNOZ.
- Lasocki W., (1934). Wspomnienia z mojego życia, (сайт Genealogia Polaków) (пол). Kraków. с. т.ІІ.
- Giller Agaton,. Spis Polaków będących w Usolu w ciężkich robotach od 17 kwietnia 1866 do września 1868 roku (пол).
- Dei︠a︡teli SSSR i revoli︠u︡t︠s︡ionnogo dvizhenii︠a︡ Rossii : ėnt︠s︡iklopedicheskiĭ slovarʹ Granat. (рос) (вид. Reprintnoe izd). Moskva: Sov. ėnt︠s︡iklopedii︠a︡. 1989. с. 303. ISBN 5-85270-028-2. OCLC 21336788.
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl (пол). с. 400. Процитовано 19 січня 2022.
- Голод 1921—1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4
Література
- Степа́нівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.191