Корнерупін

Корнерупін (англ. kornerupine; нім. Kornerupin n) мінерал, складний алюмосилікат магнію, алюмінію і бору острівної будови.

Корнерупін
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Mg₃Al₆(Si,Al,B)₅O₂₁(OH)
Nickel-Strunz 10 9.BJ.50
Dana 8 58.1.1.1
Ідентифікація
Сингонія Ромбічна сингонія[2]
Просторова група space group Cmcmd[2]
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь Andreas Nicolaus Kornerupd[3]
 Корнерупін у Вікісховищі

Корнерупін вперше був відкритий у Гренландії і описаний в 1884 році Йоганнесом Теодором Лоренценом (1855—1884), який назвав мінерал за прізвищем датського геолога Андреаса Ніколауса Корнерупа (1857—1883).

Загальний опис

Склад:

1. За К. Фреєм: Mg3Al6[Si2O7(Al, Si)2SiO104(ОН).

2. За Є.Лазаренко: Mg4Al6[(O, OH)2|BO4|(SiO4)4.

Сингонія ромбічна.

Спайність довершена.

Твердість 6,5-6,75.

Густина 3,27.

Блиск скляний.

За структурою схожий на силіманіт.

Зустрічається у вигляді волокнистих та стовпчастих агрегатів. Прозорий до напівпрозорого. Безбарвний або білий до коричневого. Залізистий різновид — виробний камінь кольору морської хвилі.

Зустрічається в ґнейсах і слюдяних сланцях. Знайдений у Ґренландії у асоціації з сапфірином, слюдою, жедритом і кордієритом. В ФРН (район Вальдгейму) зустрічається у ґранулах з альбітом. Крупні кристали відомі на о. Мадагаскар. Використовується як виробне каміння.

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А  К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Корнерупін // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Корнерупін // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.