Корн Рахіль Вольфівна

У літературі дебютувала 1918 року.

У міжвоєнний період мешкала у Варшаві. Спершу писала польською, потім перейшла на їдиш. Співробітничала в єврейських журналах.

Основні твори міжвоєнного періоду: поетичні збірки «Село» («Дорф», 1923) та «Червоні маки» («Ройтер мон»), книга новел «Земля» («Ерд», 1934).

Основна тематика творів — соціальні процеси (зокрема, «класові протиріччя») в українському селі («боротьба за землю єврейської бідноти в селі Підліски»).

Про збірку новел «Земля» (1934): «Новеля з цього збірника „Шлойме Нужда“ просякнута глибоким пафосом класової боротьби. В ній описується страйк батраків на полях поміщика Гартштейна (автентичне прізвище Вольф Векслер). Поліція вбиває кількох страйкарів. Тоді Шлойме Нужда, який усе своє життя був затурканий, мовчазливий, погорджуваний усіма, з героічною відвагою перший кидається на штики поліції і гине від ран»[1].

У зв'язку з німецькою агресією проти Польщі з вересня 1939 року мешкала в радянській частині Перемишля.

1939—1941 — член Спілки радянських письменників України, працювала в газеті «Червоний Перемишль».

Літературні твори цього періоду: поетична збірка «Жнива» (Київ, 1941), повість «Люди з Мокран» (1941).

1940 — обрана депутатом Перемиської міської ради депутатів трудящих.

1948 — емігрувала до Канади.

• Антологія єврейської поезії. Українські переклади з їдиш. Видання 2-е, виправлене і доповнене. — К.: Дух і літера, 2011. — С. 438.
• Письменниця Рахіль Корн // Червоний Перемишль. — 1940. — 4 грудня.