Королець жовтий

Королець жовтий[2] (Eopsaltria australis) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae). Ендемік Австралії.

?
Королець жовтий

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Інфраряд: Corvida
Надродина: Corvoidea
Родина: Тоутоваєві (Petroicidae)
Підродина: Королечні (Eopsaltriinae)
Рід: Королець (Eopsaltria)
Вид: Королець жовтий
Eopsaltria australis
(Shaw, 1790)
Підвиди
  • E. a. australis (Shaw, 1790)
  • E. a. chrysorrhos Gould, 1869
Синоніми
Motacilla australis Shaw, 1790
Посилання
Вікісховище: Eopsaltria australis
Віківиди: Eopsaltria australis
ITIS: 559923
МСОП: 22704849
NCBI: 44318

Опис

Довжина птаха становить від 13,5 до 17 см, розмах крил до 22,5 см, вага від 18 до 20 г. Самка дещо менша за самця, однак має індентичне забарвлення. Тривалість життя жовтого корольця в дикій природі становить чотири роки.

Верхня частина тіла птаха сірого кольору, груди і живіт яскраво-жовті. Горло світло-сіре. Дзьоб маленький і міцний, чорного кольору. Лапи чорні.

Поширення і екологія

Жовтий королець є ендеміком Австралії. Його ареал простягається від південно-східних кордонів Південної Австралії через більшу частину штату Вікторія і західну частину штату Новий Південний Уельс до Куктауна в штаті Квінсленд. Цей вид птахів мешкає у різноманітиних природних середовищах, що включають пустища, маллі-скреби, чагарники, акацієві зарості, евкаліптові і склерофітні ліси, однак частіше він трапляється у вологих районах, поблизу річок і струмків.

Таксономія

Виділяють два підвиди жовтого корольця:

  • E. a. chrysorrhos Gould, 1869 (Північний схід і схід Австралії);
  • E. a. australis (Shaw, 1790) (Південний схід і схід Австралії).

В минулому вони вважалися окремими видами птахів.[3][4] Деякі дослідники вважають, що розділення жовтого корольця на діа види є обгрунтованим, і що він представляє собою видовий комплекс.[5][6] Генетичні дослідження підтвердили статус підвидів як окремих видів, однак більшість систематиків досі вважає жовтого корольця одним видом.[7]

Розмноження

Сезон розмноження триває з липня по січень. За сезон може вилупитися до трьох виводків. В кладці 2-3 яйця, інкубація триває 12-13 днів.

Примітки

  1. BirdLife International (2012). Eopsaltria australis. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Ford, Julian (1979). Speciation or Subspeciation in the Yellow Robins?. Emu 79 (3): 103–06. doi:10.1071/mu9790103.
  4. Schodde, Richard; Mason, Ian J. (1999). The Directory of Australian Birds: Passerines. A Taxonomic and Zoogeographic Atlas of the Biodiversity of Birds in Australia and its Territories. Collingwood, Australia: CSIRO Publishing. с. 365. ISBN 978-0-643-06456-0.
  5. Loynes, Kate; Joseph, Leo; Keogh, J. Scott (2009). Multi-locus phylogeny clarifies the systematics of the Australo-Papuan robins (Family Petroicidae, Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution 53 (1): 212–19. PMID 19463962. doi:10.1016/j.ympev.2009.05.012.
  6. Christidis, L.; Irestedt, M.; Rowe, D.; Boles, W.E.; Norman, J.A. (2011). Mitochondrial and nuclear DNA phylogenies reveal a complex evolutionary history in the Australasian robins (Passeriformes: Petroicidae). Molecular Phylogenetics and Evolution 61 (3): 726–738. PMID 21867765. doi:10.1016/j.ympev.2011.08.014.
  7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Australasian robins, rockfowl, rockjumpers, Rail-babbler. World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 червня 2019.

Посилання

  • Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Oxford University Press, Melbourne. ISBN 0-19-553244-9. Pages 770-788
  • Pavlova, A.; Amos, J. N.; Joseph, L.; Loynes, K.; Austin, J.; Keogh, S.; Stone, G. N.; Nicholls, J. A. та ін. (2013). Perched at the mito-nuclear crossroads: Divergent mitochondrial lineages correlate with environment in the face of ongoing nuclear gene flow in an australian bird. Evolution 67 (12): 3412–3428. PMID 24299397. doi:10.1111/evo.12107.
  • Morales, H.; Pavlova, A.; Joseph, L.; Sunnucks, P. (2015). Positive and purifying selection in mitochondrial genomes of a bird with mitonuclear discordance. Molecular Ecology 24 (11): 2820–2837. PMID 25876460. doi:10.1111/mec.13203.
  • Hernan, M.; Pavlova, A.; Sunnucks, P.; Major, R.; Amos, N.; Joseph, L.; Wang, B.; Lemmon, A. R.; Endler, J. A.; Delhey, K. (2016). Neutral and selective drivers of colour evolution in a widespread Australian passerine. Journal of Biogeography 44 (3): 522–536. doi:10.1111/jbi.12942.
  • Знімки і записи жовтого корольця. eBird (англ.). Cornell Lab of Ornithology.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.