Коростишівський Платонов

«Коростишівський Платонов» — роман українського письменника Олександра Клименка, вийшов друком 2010 року у видавництві «Ярославів Вал». Автор передмови Василь Слапчук[1]. В оформленні обкладинки використано картину Рафаеля «Св. Георгій перемагає дракона».

«Коростишівський Платонов»
Автор Олександр Клименко
Країна  Україна
Мова українська
Жанр роман
Видавництво «Ярославів Вал»
Видано 2010
Тип носія друк (оправа)
Сторінок 216
ISBN 978-966-2151-45-9

Анотації до роману

Олександр Клименко[2]:

«Коростишівський Платонов» — зізнання у любові. Я присвятив книгу своєму батькові Іванові Архиповичу Клименку, який був артистичною натурою, музикантом, художником, заядлим бібліофілом. Він вчив мене самовіддано любити музику і літературу, був категоричним до книжкового сурогату, якого й раніше у книгарнях лежали купи. У романі я пишу про митців, які завжди мене надихали,  це геніальний російський письменник Андрій Платонов, дивовижна українська співачка Квітка Цісик, класик американської літератури Ернест Хемінгуей, культовий джаз- і рок-музикант Сергій Курьохін, відомий своєю «Поп-механікою» та участю в «Аквариумі», і видатний композитор Владислав Золотарьов, котрий помер у тридцятитрьохрічному віці, встигнувши здійснити революційний переворот у баянному мистецтві.

Щодо історії написання книги… Колись, живучи у рідному місті Коростишеві, придбав у книгарні книжку творів Андрія Платонова у синьому коленкорі. Пізніше її прочитав. Враження можу порівняти з вибухом – він освітив мою свідомість. Недаремно Борис Гребенщиков співає, що душа має силу атомної бомби. Душа Платонова — це високий космос, у якому запилену бадилинку при дорозі, могили дорогих людей та імена найсвітліших пророків виліплено з одного й того ж самого тіста, замішаного на чистому, наче сльоза дитини, гуманізмі. На щастя, письменницька душа ще за життя кодує себе у словах. Тож і до душі Платонова можна притулитися серцем у процесі читання, у процесі ж писання з нею можна зріднитися, злитися — цілком дивовижна емпатія… А ще, навчаючись у консерваторії, я вперше послухав записи Квітки Цісик, американської співачки українського походження. Квітка — моя улюблена виконавиця українських пісень, вона співає серцем. Тільки займаючись мистецтвом із такою самовіддачею, можна осягнути радість творчості. Квітка померла у молодому віці — з цим, слухаючи її записи, я не міг змиритися. Тому вирішив написати про неї, про ті почуття, які вона розворушує своїм співом».

Видавництво «Ярославів Вал» подає[3]:

Роман «Коростишівський Платонов» Олександра Клименка — пронизливий гуманістичний твір, на сторінках якого оживають Андрій Платонов, Квітка Цісик, Сергій Курьохін та Ернест Хемінгуей. Оживають у процесі пристрасного внутрішнього життя побратимів — луцького музиканта Андрія і коростишівського письменника Василя Місяця. Урятувати хвору дівчинку, спасти померлих від голоду дітей, повернути життя синові Андрія Платонова — здавалося б, непосильні для людини завдання. Але мистецтво, як і віра, може здійснювати справжні дива. Тоді з’являється Юрій Переможець. Тоді дійство, яке розпочалося в Коростишеві, у Коростишеві й завершується. Завершується перемогою: все сталося так, бо не могло статися інакше…

Відгуки

Михайло Слабошпицький:

Роман «Коростишівський Платонов», на моє глибоке переконання, один із найцікавіших творів української прози останніх літ. «Коростишівський Платонов» — це оригінальна наративна стратегія. Це зухвала містифікація, котра здебільшого супроводжує справді новаторські твори. Клименків роман — це інтонаційне розмаїття, вміле «перемикання швидкостей» і регістрів оповіді, урізноманітнення стилістики там, де починається мовна партія іншого персонажа. «Коростишівський Платонов» — це отой молодий стиль, який завжди вирізняється соковитою свіжістю й не поверховим динамізмом слова. Це відгетьковування монотонної інерційності відпрацьованих у прозі прийомів. Це смілива спроба творення нових творчих канонів[4].

Володимир Лис:

Цікава, розкішна мова — по-перше. А по-друге — філософія пошуку людиною свого, співзвучного в інших людях. Тут уміло поєднані різні прийоми — постмодерністські, сюрреалістичні... У творі присутні і Хемінгуей, і Платонов, і Квітка Цісик... Усе це, на перший погляд, ніби наївно. Але жодного разу не відчуваєш якоїсь навмисності. Після «Коростишівського Платонова» про Олександра Клименка можна говорити як про майстра[5].

Галина Пагутяк:

Свого часу романом був вражений Михайло Слабошпицький і видав у «Ярославовому Валу». Він відчув, що це абсолютно щось нове і справжнє. Знаковий твір української літератури, стильний, написаний твердою і точною рукою професіонала. Музиканти і художники часом пишуть, але їхні твори здебільшого аматорські і космополітичні й не призначені для широкого кола. «Коростишівський Платонов» — щось інше. Це повноцінна література, де автор розвиває тему, інтерпретує, повторює окремі фрагменти, образи, і цим веде за собою до катарсису. У цій трансформації Еолової арфи голоси померлих від голоду дітей, волання в пустелі байдужості, тріумфуючий регіт сильних світа цього, тихий плач вмираючого за прекрасним світом, шепіт ріки і кроки на мосту, що єднає минуле з майбутнім. Там багато надії, віри і любові[6].

Рецензії

Переклади

Роман «Коростишівський Платонов» (в авторському перекладі на російську) надруковано в журналі «Подъём» (№5, 2012, Воронеж). Публікацію приурочено до II міжнародного Платонівського фестивалю мистецтв[7][8].

Примітки
  1. Василь Слапчук. Автобіографічний роман «Коростишівський Платонов», написаний луцьким письменником Олександром Клименком
  2. Олександр Клименко: «Найважливішим для мене було написати ці твори…» — «Українська літературна газета», 2015
  3. Анотація до роману «Коростишівський Платонов» — ЛітАкцент, 2010
  4. Михайло Слабошпицький. Олександр Клименко та його проза і критика — «Золота пектораль», 2013
  5. Володимир Лис: «Втеча в слово і допомогла зберегти душу» — «Українська літературна газета», №7(39), 2011
  6. Галина Пагутяк: Українська книга. «Коростишівський Платонов» Олександра Клименка — «Кримська світлиця», 08.10.2021
  7. «Коростишівський Платонов» — у журналі «Подъём», №5, 2012
  8. «Подъём» Платонова, 2012

Джерела
  • Коростишівський Платонов (уривок з роману) / Сучасність. — 2010. — № 5. — С. 37-93.
  • Бастард: фрагменти з роману «Коростишівський Платонов» / Березіль. — 2010. — № 5-6. С. 38-67.
  • Коростишівський Платонов (уривок з роману) / Золота пектораль. — 2010. — № 3-4. С. 27-32.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.