Пагутяк Галина Василівна

Народилася в селі Залокоть, що на Львівщині, у сім'ї вчителів. Згодом родина переїхала в село Уріж. Галина була наймолодшою із трьох доньок, часто гуляла біля річки Бистриці, любила ходити лісом. А ще більше — слухати містичні розповіді старших. Наприклад, її дідусеві перед Другою світовою війною бачилось видіння: пасучи вночі коней біля вогнища, він помітив, як полум'я почало звиватися, рости вгору, а з нього вилетіла колона (дике весілля) і, за кілька секунд зникла. Згодом Галина дослідить це, дізнається, що дике весілля є у європейських міфологіях та напише роман «Зачаровані музиканти». Отже, в сім'ї до таких речей ставились серйозно.

Була вона дуже завзята і допитлива: завжди брала із бібліотеки книги, читала художні твори, навіть самостійно вчила іноземні мови, користуючись словниками та розмовниками.

Дуже хотіла стати археологом, але для цього треба було мати партійний квиток. Після невдалої спроби поступити на філософський факультет почала писати повість — спогади про 10-ий клас. Вислала твір у Київ, в Спілку письменників і отримала запрошення на всеукраїнську нараду молодих авторів. Там їй запропонували публікацію твору, при умові його скорочення вдвічі. Вона не погодилась.

У 18 років узимку втекла з дому до Одеси, у заклад, де готували штукатурів-плиточників.

Працювала на Бориславському фарфоровому заводі, інколи доводилось стояти біля конвеєра кілька змін. В цей складний час починає писати повість «Діти».

За рік вступає до Львівського національного університету.

Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка[1].

Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї[1]. Член Національної спілки письменників України.[2]

Перші книги видала ще в часи Радянського Союзу. Була дуже наполеглива і завжди йшла проти волі видавців, не боялася при цьому критикувати радянські звичаї. Тим не менш, книга «Господар» (1986 р.), що друкувалася у київському видавництві «Радянський письменник», вийшла у світ з фантастичним і для сьогоднішньої України тиражем в 65 тисяч примірників.

Пишучи свої твори, нерідко відходила від загальноприйнятих канонів прози, через що навіть в незалежній Україні мала проблеми з видавцями. Написала і кілька дитячих книг.

Останнім часом більшість своїх книг видає у львівському видавництві «Піраміда» у серії «Приватна колекція».

Живе та працює у Львові.

Батько — Василь Пагутяк, мати — Іванна Басараб.

Батьків рід походить з бойківського села Сторона, де, за словами письменниці, кожен другий — її близький або далекий родич.

Мама розповідала, що її рід дуже давній. Під час роботи над романом «Слуга з Добромиля» (2006 р.) Галина Пагутяк дослідила рід мами і дійшла до висновку, що вона — нащадок Влада Цепеша, більш відомого як Дракула, адже перше — місцеве прізвисько валаського князя, а друге — творіння письменників і кінематографістів. Справжнє його прізвище, як і матері Галини — Басараб. Ця династія більше 600 років правила князівством.

За словами самої письменниці, таке походження нагадує сьогодні тільки її руде волосся, яким володіли члени роду. І хоч в дитинстві її стригли, аби позбутися цього кольору, вона рада, що залишилась рудою. Слави або дискомфорту благородне походження письменниці не приносить.

Інститут літератури подавав заявку письменниці на здобуття премії тричі. Перші два рази виявились неуспішними. За словами Галини Пагутяк, це дуже велика приємність для неї, адже зазвичай інститут подає заявки літературознавців.

У 2010 році стало відомо, що за книгу прози «Слуга з Добромиля» письменниця удостоїлася Шевченківської премії в галузі літератури.

У 2012 році перевидала цей роман у «Піраміді», бо старий наклад давно розійшовся.

Письменниця зізналася, що після роману «Магнат» (2014 р.), що вийшов у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», не планувала писати великих речей і зайнятися редагуванням чужих текстів. Фактично — відійти від письменницької справи, покинути велику літературу. Наступні два роки виходять невелика повість, книга для дітей, перевидання старих книг та 2 томи майбутнього десятикнижжя письменниці.

Та вже в 2016 році вона презентує роман «Гіркі землі» про важку долю галицької Каліфорнії — Борислава та його жителів, половина з яких вже виїхала на заробітки в пошуках кращої долі. В однойменну книгу окрім роману входять ще чотири оповідання.

На презентації «Гірких земель» в Дрогобичі письменниця зізналася, що пише нову книгу.

• «Діти» К.: Радянський письменник, 1982 (Діти (роман); Повість про Марію і Магдалину; Лялечка і Мацько; Філософський камінь (роман))
• «Господар» К.: Радянський письменник, 1986 (Господар (фантаст. роман); Соловейко (повість))
• «Потрапити в сад» К.: Молодь, 1989 (Компроміс (роман);Трагічні оповідання (цикл))
• «Гірчичне зерно» К.: Радянський письменник, 1990 (Повісті)
• «Записки Білого Пташка» К.: Український письменник, 1999 (Смітник Господа нашого (роман); Радісна пустеля (роман); Записки Білого Пташка (повість))
• «Захід сонця в Урожі» Л.: Піраміда, 2003 (Романи: Смітник Господа нашого;Книга снів і пробуджень. Повісті: Захід сонця в Урожі та інші)
• «Писар Східних Воріт Притулку» Л.: Піраміда, 2003 (Роман)
• «Королівство» Тернопіль: Джура, 2005 (Роман)
• «Втеча звірів або Новий Бестіарій» Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006 (Казкова повість)
• «Слуга з Добромиля» Київ: Дуліби, 2006 (Роман)
• «Книгоноші з Королівства» Пригодницький роман. — Тернопіль: Джура,2007
• «Мій Близький і Далекий Схід» Повість та есеї. — Львів, ЛА «Піраміда», 2009
• «Урізька готика» Київ: Дуліби, 2010 (Роман)
• «Зачаровані музиканти» К.: Ярославів Вал, 2010 (Роман)
• «Сни Юлії і Германа» К.: Ярославів Вал, 2011 (Роман)
• «Зачарованные музыканты»  — Саарбрюкен: YAM publishing, 2012 (роман, переклад російською — В. И. Щербаков)
• «Кожен день — інший. Щоденник»  — Львів: Піраміда, 2013
• «Аура древнего города. Литературный дневник». В ж. «Нёман», № 1,2; 2018. — Мн. — Перевод с украинского В. Щербакова
• «Розмови про життя і мистецтво» (у співавторстві з Олександром Клименком) — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2019.

1. «Діти» (1982 р.)
2. «Господар» (1986 р.)
3. «Потрапити в сад» (1989 р.)
4. «Гірчичне зерно» (1990 р.)
5. «Записки білого пташка» (1999 р.)
6. «Писар Східних Воріт Притулку» (2003 р.)
7. «Захід сонця в Урожі» (2003 р.)
8. «Королівство» (2005 р.)
9. «Втеча звірів або Новий Бестіарій» (2006 р.)
10. «Слуга з Добромиля» (2006 р.)
11. «Книгоноші з Королівства» (2007 р.)
12. «Захід сонця в Урожі» (2007 р., 2-е видання, доповнене)
13. «Лялечка і Мацько» (2008 р.)
14. «Мій Близький і Далекий Схід» (2009 р.)
15. «Урізька готика» (2009 р.)
16. «Королівство» (2010 р., 2-е видання)
17. «Потонулі в снігах» (2010 р.)
18. «Зачаровані музиканти» (2010 р.)
19. «Писар Східних Воріт Притулку. Писар Західних Воріт Притулку» (2011 р.)
20. «Сни Юлії і Германа» (2011 р.)
21. «Слуга з Добромиля» (2012 р., 2-е видання)
22. «Уріж та його духи» (2012 р.)
23. «Кожен день інший» (2013 р.)
24. «Записки білого пташка» (2013 р., 2-е видання)
25. «Сентиментальні мандрівки Галичиною» (2014 р.)
26. «Магнат» (2014 р.)
27. «Новий рік у Стамбулі» (2015 р.)
28. «У кожного є бабуся» (2015 р.)
29. «Королівство» (2016 р., 3-є видання)
30. «Книгоноші з Королівства» (2016 р., 2-е видання)
31. «Захід сонця в Урожі» (2016 р., 3-є видання)
32. «Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками» (2016 р.)
33. «Гіркі землі» (2016 р.)

1. «Потрапити в сад»

1. «Захід сонця в Урожі» (уривки)
2. «Тебе спалить сонце»
3. «Дивись назад»

1. «Діти»
2. «Зачаровані музиканти»
3. «Галина Пагутяк по-русски. В переводах Виталия Щербакова», посилання — http://proza.ru/2013/04/21/1430
4. «Аура древнего города. Литературный дневник». В ж. «Нёман», № 1,2; 2018. Мн. — Перевод с украинского В. Щербакова.

1. «Соловейко»

1. «Дивись назад»