Ернест Хемінгуей
Ерне́ст Мі́ллер Хемінгуе́й, також Ге́мінґвей[2][3][4], англ. Ernest Miller Hemingway, МФА: [ˈɜrnɪst ˈmɪɫəʳ ˈhɛmɪŋweɪ] (амер) або МФА: [ˈɜːnɪst ˈmɪlə ˈhɛmɪŋwɛɪ] (брит); (21 липня 1899 — 2 липня 1961) — американський письменник і журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури 1954 року, лауреат Пулітцерівської премії 1953 року. Здобув широку популярність завдяки своїм романам та оповіданням, а також завдяки активному та наповненому пригодами життю. Його лаконічний і насичений стиль оповіді відіграв значну роль у літературі XX століття. У 1993 році на його честь названо малу планету 3656 Хемінгуей[5]. За своє життя написав та опублікував 7 романів, 6 збірників оповідань та 2 документальні роботи. Додаткові роботи, до яких належать 3 романи, 4 збірки оповідань, 3 документальні праці, опубліковано посмертно. Багато з його праць вважаються класикою американської літератури.
Ернест Хемінгуей | ||||
---|---|---|---|---|
Ernest Miller Hemingway | ||||
Ернест Хемінгуей, 1923 рік | ||||
Ім'я при народженні | Ернест Міллер Хемінгуей | |||
Прізвисько | Papa | |||
Народився |
21 липня 1899 Оук-Парк, Іллінойс, США | |||
Помер |
2 липня 1961 (61 рік) Кетчум, Айдахо, США ·вогнепальне поранення | |||
Поховання | Кетчум[1] | |||
Громадянство | США | |||
Місце проживання |
Кі-Вест Париж Кетчум | |||
Діяльність | Письменник та журналіст | |||
Сфера роботи | Роман із ключем | |||
Alma mater | Oak Park and River Forest High Schoold | |||
Мова творів | англійська | |||
Роки активності | 1917–1961 | |||
Жанр | проза і публіцистика | |||
Magnum opus | По кому подзвін | |||
Батько | Кларенс Хемінгуейd | |||
Мати | Ґрейс Голл Гемінґвейd | |||
Брати, сестри | Лестер Гемінґвейd | |||
У шлюбі з | Гедлі Річардсонd, Полін Пфайфферd, Марта Ґеллгорн і Мері Велш Гемінґвейd | |||
Діти | Джек Гемінґвейd, Патрік Гемінґвейd і Ґреґорі Гемінґвейd | |||
Автограф | ||||
Нагороди |
| |||
Премії |
Пулітцерівська премія 1953 року Нобелівська премія з літератури (1954) | |||
| ||||
Ернест Хемінгуей у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Біографія
Дитинство
Ернест Хемінгуей народився 21 липня 1899 в Оук-Парку, що у передмісті Чикаго, штат Іллінойс, США. Майбутній письменник ріс у культурній, забезпеченій родині, і батьки, кожен по-своєму, намагалися спрямувати його інтереси. Його батько, Кларенс Хемінгуей працював дерматологом, а його мати, Грейс Голл — оперною співачкою, вчителькою музики і художницею. Ернест був другою дитиною в сім'ї (першою була донька Марселіна, яка народилася 1898 року). Його назвали на честь діда Ернеста, маминого батька. Проте, власне ім'я Хемінгуею не подобалося, і він пов'язував його з наївним, навіть дурнуватим, героєм комедійної п'єси Оскара Вайлда «Як важливо бути серйозним».
Мати Хемінгуея часто давала концерти у містечку Оук-Парк та навколишніх селах. Майбутнє сина вона теж пов'язувала з музикою і тому змушувала його співати у церковному хорі та грати на віолончелі. Малий Ернест зовсім не хотів музикувати чи співати, але його супротив було придушено, і він щодня мусив відвідувати уроки музики. Вже дорослим Хемінгуей часто стверджував, що ненавидить свою матір, хоча біограф Майкл Рейнольдс відзначав, що Хемінгуей з матір'ю були дуже схожими характером. Пізніше Хемінгуей відзначав, що уроки музики були корисними для його творчості.
Сім'я Хемінгуеїв, крім зимового будинку в Оук-Парку, мала ще й котедж «Віндемер» на озері Валлун. Кожного літа Ернест з батьками, братами й сестрами вирушав у ці тихі місця. Для хлопчика поїздки у «Віндемер» означали повну свободу. Його ніхто не змушував грати на віолончелі, і він міг робити улюблені речі — сидіти на березі з вудкою, блукати лісом, гратися з дітьми з індіанського селища. У 1911 році, коли Ернесту виповнилося 12 років, дідусь Хемінгуей подарував йому однозарядну рушницю 20-го калібру. Цей подарунок зміцнив дружбу діда і онука. Хлопчик обожнював слухати розповіді дідуся і на все життя зберіг про нього добрі спогади, часто переносячи їх у свої твори в майбутньому.
Перша світова війна
Коли Хемінгуею виповнилось 19 років, США вступила у Першу світову війну, і він вирішив піти добровольцем до війська. Проте йому довгий час відмовляли через поганий зір. Проте він все-таки зумів потрапити на Італійський фронт Першої світової війни, записавшись шофером-добровольцем Червоного Хреста. У перший же день його перебування в Мілані Ернеста Хемінгуея та інших новобранців прямо з поїзда послали розчищати територію підірваного заводу боєприпасів. Через кілька років він опише свої враження від першого зіткнення з війною у своїй книзі «Прощавай, зброє!». Наступного дня молодого Хемінгуея відправили як водія санітарної машини на фронт у загін, що дислокувався в містечку Скіо. Однак майже весь час тут проходив у розвагах: відвідування салунів, грі в карти та бейсбол.
Хемінгуеєві набридло таке життя, і він домігся переведення на річку П'яве, де став займатися обслуговуванням армійських крамниць. А незабаром він опинився на передовій, зголосившись підвозити продукти солдатам просто в окопи.
У ніч на 9 липня 1918 року Хемінгуей, рятуючи пораненого італійського снайпера, потрапив під вогонь австрійських кулеметів і мінометів, був важко поранений під Фоссальта-ді-П'яве. Незважаючи на свої ушкодження, він залишився допомагати пораненим солдатам. Ось що 18-річний Хемінгуей сказав про цей інцидент:
«Коли ти йдеш на війну хлопчаком, маєш величезну ілюзію безсмертя. Вбивають інших; не тебе… Але потім, коли тебе серйозно ранять уперше, ти втрачаєш цю ілюзію і знаєш, що це може статися і з тобою.» |
У шпиталі з нього витягли 28 осколків, при цьому на тілі Ернеста було більше двохсот ран. Незабаром його перевезли до Мілана, де прострілений колінний суглоб лікарі замінили алюмінієвим протезом. У військовому шпиталі Ернест закохався у медсестру Агнес фон Куровські, що не відповіла йому взаємністю. Біограф Джефрі Мейерс у своїй книжці «Хемінгуей: Біографія» (англ. Hemingway: A Biography) стверджує, що ця відмова сильно вплинула на нього, і в подальших стосунках він кидав жінок, перш ніж вони кидали його. Цих найяскравіших спогадів юності Хемінгуей ніколи не забував.
21 січня 1919 року Хемінгуей повернувся у США. Про нього писали всі центральні газети як про першого американця, пораненого на італійському фронті. Король Італії нагородив Хемінгуея срібною медаллю «За військову доблесть» і «Військовим хрестом».
Літературна діяльність
Літературне покликання Хемінгуея виявилося ще в шкільні роки. Після випуску із середнього навчального закладу він вирішив не вступати до університету, а переїхав до Канзасу, де влаштувався працювати у місцевій газеті «Star».
Після війни Ернест почав працювати журналістом у Чикаго й повернувся до своїх літературних експериментів. Тоді ж він перший раз (із чотирьох) одружився.
У Парижі, куди його відрядила газета Toronto Star, Хемінгуей познайомився з такими літературними корифеями як Ф. С. Фітцджеральд, Гертруда Стайн і Езра Паунд, що оцінили праці юнака. У Парижі в 20-ті роки Ернест Хемінгуей бачився з Джойсом. Хемінгуей описав ці події в своїх мемуарах Свято, що завжди з тобою (англ. A Moveable Feast). Вже у 1925 році опублікували книгу Гемінґвея — «У наші часи» («англ. In Our Times»). Перший по-справжньому письменницький успіх прийшов до Хемінгуея у 1926 році після виходу в світ «І сонце сходить»[6] або «Фієста» («англ. The Sun Also Rises»), песимістичного, але водночас блискучого роману про «втрачене покоління» французьких та іспанських репатріантів 1920-х років. Післявоєнні роки Хемінгуей повністю присвятив літературі.
Основним його місцем проживання був Париж, одначе він дуже багато подорожував, бо захоплювався гірськими лижами, полюванням і рибальством. 1927 року вийшов збірник оповідань «Чоловіки без жінок» («англ. Men Without Women»), а 1933 року — «Переможцю не дістається нічого» («англ. Winner Takes Nothing»), які остаточно затвердили Хемінгуея в очах читачів як виняткового автора коротких оповідань. До найвідоміших з них належать «Вбивці», «Коротке щасливе життя Френсіса Макомбера» і «Сніги Кіліманджаро». Йому ж приписують і авторство чи ненайкоротшого оповідання («For sale: baby shoes, never worn»), що започаткувало собою такий різновид короткого прозового твору, як шестислівне оповідання (англ. six-word story)[7]. А також введення до літератури поняття «принцип айсберга». І все ж більшість читачів запам'ятала Хемінгуея за його роман «Прощавай, зброє!» («англ. A Farewell To Arms»), 1929 — оповідь про історію нещасливого кохання, що розвивалося на тлі баталій Першої світової війни.
Любов Хемінгуея до Іспанії та кориди відбилася у романі «Смерть після полудня» («англ. Death In The Afternoon»), 1932, а враження письменника від Танганьїки зафіксовано в оповіданні «Зелені пагорби Африки» («англ. The Green Hills Of Africa»), 1935. Роки Великої депресії описано в романі «Маєш і не маєш» («англ. To Have And Have Not», 1937). Хемінгуей дуже переймався Громадянською війною в Іспанії середини 1930-х років. Він навіть організував збір пожертв на користь республіканців, що воювали проти генерала Франко. Враження від війни знайшли відбиток в іншому відомому романі — «По кому подзвін» («англ. For Whom The Bell Tolls»), 1940. Цей роман багато критиків уважають за найкращу роботу письменника. Річ у тім, що військова тема була однією з найулюбленіших у творчості Хемінгуея. З початком Другої світової війни він відновив свою журналістську діяльність, переїхавши до Лондона. Хемінгуей завжди опинявся в найгарячіших точках та був свідком подій, які згодом стали хрестоматійним матеріалом. Тому його записи мають не лише літературну, але й історичну цінність.
Після війни письменник переїхав на Кубу, де відновив літературну діяльність. Він продовжував подорожувати і 1953 року десь в Африці потрапив у серйозну авіакатастрофу. Того ж року Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море» («The Old Man and The Sea», 1952). Цей твір вплинув також на присудження Хемінгуею Нобелівської премії з літератури за 1954 рік.
1959 року Фідель Кастро прийшов до влади на Кубі. 1960 року письменник повернувся до США, Айдахо. Останні роки життя Хемінгуей страждав на тяжку депресію і розлади психіки на тлі цирозу печінки. У 1960 році він лікувався в клініці Майо в Рочестері (штат Міннесота) з діагнозом депресії і серйозного розумового розладу. Після повернення з лікарні Хемінгуей вкоротив собі віку, вистріливши собі в лоба з мисливської рушниці, яку подарував йому його дідусь. Це відбулося 2 липня 1961 році у його власному будинку в Кетчумі, штат Айдахо, США.
Родина
- Перша дружина — Елізабет Гедлі Річардсон (1891—1979)[8][9].
- Син — Джон Гедлі Никанор Хемінгуей («Бамбі») (1923—2000).
- Внучки:
- Марго (1954—1996)
- Маріель (нар. 1961)[10]
- Внучки:
- Син — Джон Гедлі Никанор Хемінгуей («Бамбі») (1923—2000).
- Друга дружина — Паулина Пфайфер (1895—1951).
- Сини:
- Патрік (нар. 1928),
- Грегорі (1931—2001).
- Онук:
- Шон Хемінгуей (нар. 1967).
- Онук:
- Сини:
- Третя дружина — Марта Ґеллгорн (1908—1998).
- Четверта дружина — Мері Велш (1908—1986).
Вибрані твори
- Індійський Табір (англ. «Indian Camp») (1926)
- Фієста. І сонце сходить (англ. «Fiesta. The Sun Also Rises») (1926)[11]
- Прощавай, зброє! (англ. «A Farewell to Arms») (1929)
- Коротке щасливе життя Френсіса Макомбера (англ. «The Short Happy Life of Francis Macomber») (1935)
- По кому подзвін (англ. «For Whom the Bell Tolls») (1940)[12]
- Старий і море (англ. «The Old Man and the Sea») (1951)
- Свято, яке завжди з тобою (англ. «A Moveable Feast») (1964, видано посмертно)
- Світанкова правда (англ. «True at First Light») (1999, незавершений, значною мірою автобіографічний роман, видано посмертно)[13]
Видання творів українською мовою
- Сніги Кіліманджаро та інші новели. Переклав з англійської Володимир Митрофанов. — Київ, Дніпро, 1968. Тираж 115 000.
- Ернест Хемінгуей. Твори в 4 томах. Перекладачі: Володимир Митрофанов, Петро Соколовський, Мар Пінчевський, Сергій Сингаївський, Оксана Тараненко, Іван Лещенко, Леся Маланчук, Микола Сизоненко, Оксана Дяченко, Кіра Сухенко, Нінель Тарасенко, Юрій Покальчук, Людмила Гончар, Ольга Ночева, Соломія Павличко, Віктор Ружицький. — К.: Дніпро, 1979—1981.
- Фієста. — Київ, Вища школа, 1985.
- По кому подзвін. — Київ, Вища школа, 1985.
- Хемінгуей Ернест. Марево. З передмовою Патріка Хемінгуея. // Всесвіт. Переклав Іван Яндола. — 2004. — № 1–2 і № 3–4.[14]
На початку 2017 року після переговорів, що тривали понад рік[15], правовласники творів Ернеста Хемінгуея — Hemingway Foreign Rights Trust — погодилися надати право публікувати їх «Видавництву Старого Лева» і воно, вперше з часів Незалежності України, видасть їх у перекладах провідних сучасних українських перекладачів[16].
- Старий і море / Ернест Гемінґвей ; пер.з англ. Володимира Митрофанова; малюнки Слави Шульц. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. — 104 с. — ISBN 978-617-679-391-5.
- Фієста. І сонце сходить / Ернест Гемінґвей ; пер.з англ. Віктора Морозова. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 288 с. — ISBN 978-617-679-390-8.
- Чоловіки без жінок та інші оповідання / Ернест Гемінґвей ; пер.з англ. Ганни Лелів. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 232 с. — ISBN 978-617-679-444-8.
- По кому подзвін / Ернест Гемінґвей; пер.з англ. Андрій Савенець. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. — 608 с. — ISBN 978-617-679-509-4.
- Прощавай, зброє / Гемінґвей ; пер.з англ. Віктора Морозова ; іл. Творчої майстерні «Аґрафка». — Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. — 424 с. — ISBN 978-617-679-525-4.
- Переможцю не дістається нічого / Ернест Гемінґвей ; пер.з англ. Ганни Лелів. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. — 152 с. — ISBN 978-617-679-525-4.
- Мати і не мати / Ернест Гемінґвей ; пер.з англ. Віктора Морозова. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. — 224 с. — ISBN 978-617-679-724-1.
- Острови поміж течій / Ернест Гемінґвей ; пер.з англ. Анни Вовченко. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. — 512 с. — ISBN 978-617-679-746-3.
- Свято, яке завжди з тобою / Ернест Гемінґвей ; пер.з англ. Ганни Яновської. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. — 176 с. — ISBN 978-617-679-782-1.
- Сніги Кіліманджаро / Ернест Гемінґвей ; пер.з англ. Катерини Міхаліциної. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. — 224 с. — ISBN 978-617-679-750-0.
Про Хемінгуея
- Ернест Гемінґвей. Артефакти з життя / Майкл Катакіс; Переклад: Клочко Роман. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. — 240 с. ISBN 978-617-679-557-3
- Паризька дружина / Пола Маклейн; Переклад: Вікирчак Ірина. — Чернівці : Видавництво «Книги — XXI», 2019. — 416 с. ISBN 978-617-614-250-8
Примітки
- https://www.forbes.com/sites/jimclash/2016/09/02/homage-visit-to-ernest-hemingways-idaho-grave-unsettles/
- TAG: Ернест Гемінґвей Друг читача
- Ернест Гемінґвей. «Старий і море» Буквоїд
- Ернест Гемінґвей: українське перезавантаження Видавництво Старого Лева
- Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
- «І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.», Екл. 1:5
- Graham (8 березня 2013). Flash fiction - all you ever wanted to know, but were afraid to ask.... The Bridport Prize.
- Паризька дружина Ернеста
- Недільні читання. «Паризька дружина». «Куфер» 28 липня 2019
- За романом Гемінґвея знімуть серіал
- Номер 68 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (англ.))
- Номер 59 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (англ.))
- Назва роману надихнута уривком з нього: «In Africa a thing is true at first light and a lie by noon and you have no more respect for it than for the lovely, perfect weed-fringed lake you see across the sun-baked plain. You have walked across that plain in the morning and you know that no such lake is there. But now it is there, absolutely true, beautiful and believable», де дійсно йдеться про марево, але уривок дає підставу і для іншої назви роману українською мовою — «Те, що правдиве на світанку».
- Зміст за 2004 рік Всесвіт
- Вперше Гемінґвей українською у сучасній Україні! Видавництво Старого Лева 27.10.2016
- Ернест Гемінґвей: українське перезавантаження. Видавництво Старого Лева. Процитовано 2 серпня 2017.
Посилання
- Хемінґвей, Ернест Міллер // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Л — Я. — С. 712. — ISBN 966-692-744-6.
- Ернест Хемінгуей: літературний портрет: до 120-річчя від дня народження американського письменника / каталог книжкової виставки / Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. Франка; уклад. Н. Р. Кушнаренко; відп. за вип. Л. В. Бабій. — Івано-Франківськ, 2019. — 36 с.
- Ернест Гемінґвей і письменництво «Видавництво Старого Лева»
- Твори Ернеста Гемінгвея у бібліотеці «Український центр»
- Ернест Гемінґвей (Хемінгуей; Ernest Miller Hemingway) у бібліотеці «Чтиво»
- Біографія Хемінгуея «Бібліотека школяра»
- Ернест Гемінгвей. Біографії «Український центр»
- В інтернеті з'явиться унікальний архів Хемінгуея Korrespondent.net
- О. Тарнавський. Поцейбічний міт Гемінґвея // Тарнавський О. Туга за мітом: Есеї. — Нью-Йорк: Ключі, 1966. — С. 65-72.
- Любовний лист Ернеста Гемінґвея до Марлен Дітріх виставлено на аукціон
- Гемінґвей, яким ми його не бачили «Видавництво Старого Лева»
- Нобелівська промова Ернеста Гемінґвея // блог, без імені перекладача
- Промова з нагоди вручення Нобелівської премії. Переклала Оксана Дяченко // Ернест Хемінгуей. Твори в 4-х томах. Том 4. — К.: Дніпро, 1981. — 718 с.
- Журналістська кар'єра Ернеста Гемінґвея в газеті «Star»
- Раніше невідоме оповідання Гемінґвея опублікували у вільному доступі
- Журналістська кар'єра Ернеста Гемінґвея в газеті «Star»
- 5 культових творів Ернеста Гемінґвея Vogue Ukraine
- Хто ж такий Гемінґвей. Що про письменника каже його біограф «Українська правда»
- Кінематографічність та засоби її відображення у творах Е. Гемінґвея в оригіналі й перекладі // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Том 30 (69). № 1. Част. 1. К.: Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2019. С. 148—153.
- Коханська Ірина Станіславівна, Літературна репутація роману Е.Хемінгвея «По кому подзвін» в американському, російському та українському літературознавстві // Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2007. ― 190 с. / Дис. к.ф.н. / Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Папуша Ігор Володимирович
- Про любов, війну й сенс життя: з чого починати знайомство з творчістю Ернеста Гемінґвея «Буквоїд»
Джерела та література
- Хемінгуей, Ернест // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2016. — ISBN 978-617-7238-39-2.
- Хемінгуей Ернест Міллер // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Гемінґвей Ернест-Міллер // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Гемінґвей Ернест // Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.