Коршун Юрій Васильович
Ко́ршун Ю́рій (Гео́ргій) Васи́льович (нар. 1873, Орел, Російська імперія — пом. 8 серпня 1951, Харків, УРСР) — український хімік, дослідник пірольних сполук, викладач Харківського і Таврійського університетів, Гірничого інституту в Дніпропетровську і Харківського фармацевтичного інституту.
| Коршун Юрій Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 (27) березня 1873 Орел, Російська імперія |
| Помер |
8 серпня 1951 (78 років) Харків, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | |
| Країна |
 Російська імперія.svg.png.webp){kind=small} СРСР |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Імператорський Харківський університет (1893) |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук (1923) |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Нагороди |
 |
Біографія
Народився у 1873 році у дворянській сім'ї, був сином військовослужбовця. По закінченні гімназії у 1893 році навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Харківського університету. Здобувши вищу освіту, залишився працювати в лабораторії неорганічної хімії.
Склавши магістерські іспити, у 1903 році Коршун здобув право викладати курс органічної хімії у статусі приват-доцента. Згодом його направили на стажування за кордон, де він працював під керівництвом німецького хіміка Вільгельма Оствальда та італійського фотохіміка Джакомо Чамічана. У 1908 році Коршун захистив докторську дисертацію, був професором кафедри технічної хімії Харківського університету. У Харкові вчений працював до 1921 року.
У 1920 році Коршун переїхав до Криму та обійняв посаду професора Таврійського університету. Там він викладав на фізико-математичному, агрономічному та медичному факультетах — читав курси органічної та неорганічної хімії, фармації і фармакогнозії. Наприкінці 1920 його заарештовує Кримська ЧК, але завдяки заступництву Володимира Вернадського Коршуна відпускають.
На початку 1922 року науковець переїжджає до Дніпропетровська, де до 1930 року викладає у Гірничому інституті. Згодом Коршун повертається до Харкова: працює у Вуглехімічному інституті, у Фармацевтичному і Поліграфічному інститутах. Восени 1936-го переходить до Харківського хіміко-технологічного інституту, в якому і лишається до кінця життя, — спочатку викладаючи на кафедрі барвників і напівпровідників, а потім — на посаді завідувача кафедри неорганічної хімії.
Наукова діяльність
Основна частина наукової діяльності Коршуна стосувалася хімії піролу. На цю тему написав близько півсотні праць, серед яких виділялася монографія «Методы получения пирролла и его производных» (1907). Вивчення сполук він проводив із залученням піонерських методів: електронної спектроскопії, рефрактометрії, калориметрії тощо.
Видав навчальні посібники:
- «Некоторые химические процессы в лабораториях и живых организмах» (1910)
- «Курс общей химии», ч.1 (1912)
- «Основные законы химии» (1923)
- «Курс органической химии», ч.1 (1932)
- «Физико-химические основы качественного анализа» (1932)
Брав участь у діяльності Всесоюзного хімічного товариства ім. Менделєєва. Нагороджений орденом Червоної Зірки.
Джерела
- Мчедлов-Петросян Н. О. Юрий-Георгий Васильевич Коршун (к 130-летию со дня рождения) // Вестник Харьковского национального университета. Серия «Химия». — 2003. — Вип. 10 (33). — № 596. — С. 230—231. — ISSN 2220-6396. (рос.)
- Вернадський В. І. Листування з українськими вченими // Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. — К., 2012. — Т. 2, Кн. 2: Листування Д—Я, ч.1: Листування Д—Н. — С. 262. — ISBN 978-966-02-6600-1.