Вільгельм Оствальд

Ві́льгельм Фрі́дріх О́ствальд (нім. Wilhelm Friedrich Ostwald; 2 вересня 1853, Рига — 4 квітня 1932, Лейпциг) — балтійський німець, фізико-хімік і філософ, лауреат Нобелівської премії з хімії 1909 року. Закінчив у 1875 Дерптський (Тартуський) університет. Професор Ризького політехнічного училища (1882–1887), Лейпцизького університету (1887–1906). Член-кореспондент Петербурзької АН (1895).

Фрідріх Вільгельм Оствальд
нім. Wilhelm Friedrich Ostwald
Народився 2 вересня 1853(1853-09-02)[1][2][…]
Рига, Латвія
Помер 4 квітня 1932(1932-04-04)[3][1][…] (78 років)
Ляйпціг, Німеччина
Поховання Great Cemeteryd
Країна  Німеччина
Національність німець
Діяльність хімік, есперантист, винахідник, викладач університету, ідист, письменник, фізик, філософ, педагог
Alma mater Тартуський університет
Галузь хімія
фізика
філософія
Заклад Тартуський університет
Ризький Технічний університет
Лейпцизький університет
Ступінь докторський ступінь[4]
Науковий керівник Артур фон Оттінген
Карл Ернст Генріх Шмідт
Аспіранти, докторанти Ейнар Герцшпрунг[5], Arthur Amos Noyesd[6], Альвін Мітташ, Arthur Amos Noyesd[7], Christian Füchtbauerd[7], George Jafféd[7], Max Trautzd[7], Otto Pufahld[7] і Colin G. Finkd[8]
Членство Прусська академія наук, Саксонська академія наукd, Шведська королівська академія наук, Академія наук СРСР, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Леопольдина, Нідерландська королівська академія наук, Національна академія наук США, Туринська академія наук[9] і Korporatsioon Fraternitas Rigensisd
Відомий завдяки: хімічна кінетика, каталіз
Брати, сестри Eugen Heinrich Ostwaldd
У шлюбі з Helene Ostwaldd[10]
Діти Wolfgang Ostwaldd
Нагороди Нобелівська премія з хімії (1909)
 Вільгельм Оствальд у Вікісховищі

Наукова діяльність

Основні наукові праці Оствальда присвячені розвитку теорії електролітичної дисоціації. Виявив зв'язок електропровідності розчинів кислот зі ступенем їхньої електролітичної дисоціації (1884). Дав спосіб визначення основності кислот по електропровідності їх розчинів (1887–1888). Встановив Закон розведення Оствальда (1888). Запропонував розглядати реакції аналітичної хімії як взаємодії між іонами (1894). Оствальд вивчав також питання хімічної кінетики та каталізу; розробив основи каталітичного окиснення аміаку.

Якоб Гендрік Вант-Гофф і Вільгельм Оствальд (справа)

У 1909 році Оствальд став лауреатом Нобелівської премії з хімії «за вивчення природи каталізу і основоположні дослідження швидкостей хімічних реакцій»[11].

Оствальд був одним з найбільших організаторів науки свого часу. Він організував першу у світі кафедру фізичної хімії, заснував Електрохімічний інститут і Німецьке електрохімічне товариство. У 1887 Оствальд разом з Я. Вант-Гоффом заснував «Журнал фізичної хімії». З 1889 він почав видання серії «Класики точних наук» (нім. Ostwald's Klassiker der exakten Wissenschaften) з декількох сотень невеликих книг, що містять класичні роботи з математики, фізики та хімії. Створена за участю Оствальда організація «Міст» (1911) ставила собі за мету розгортання міжнародного співробітництва в сфері бібліографії та документації з метою полегшити вченим всіх країн знайомство з літературою по їхній спеціальності.

Оствальд — автор «енергетичної» теорії, одним з різновидів «фізичного» ідеалізму. Оствальд вважав єдиною реальністю енергію, матерію розглядав як форму прояву енергії.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Біографічний Портал Нідерландів — 2009.
  3. Оствальд Вильгельм Фридрих // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1974. — Т. 18 : Никко — Отолиты. — С. 580.
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11859057X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Математична генеалогія — 1997.
  6. Математична генеалогія — 1997.
  7. Математична генеалогія — 1997.
  8. The Academic Family Tree — 2005.
  9. Туринська академія наук — 1757.
  10. https://de.findagrave.com/memorial/41759315/helene-ostwald
  11. The Nobel Prize in Chemistry 1909. Нобелівський комітет. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 7 травня 2012.(англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.