Косак-Баб'юк Любов Олексіївна

Народилася у Коломиї, в сім'ї адвоката Олекси Косака та Олени Курп'як — вчительки, однієї з перших випускниць Вищого Музичного Інституту у Львові (по класу фортепіано).

Дитинство було теплим та веселим. Батьки активно займались вихованням доньок (найстаршої – Люби, Марти та Ліди). Батько прищепив любов до книг та читання, сестри по черзі ходили до татової канцелярії друкувати на машинці. Мама доручала готувати обіди, а вечорами читала казки німецькою мовою, що допомогло надалі краще опанувати мову.

В 6 років Люба починає ходити до школи ім. Кн. Ольги, а після її закінчення, вступила до коломийської гімназії Українського Педагогічного товариства (УПТ) «Рідна школа». Одночасно з 1932 року навчалася у філії Вищого Музичного Інституту ім. М.Лисенка у класі Галини Лагодинської (фортепіано). За спогадами Любові Олексіївни, пані Галя зі своїми учнями вивчала музику починаючи від Баха, класиків, романтиків до сучасних композиторів, зокрема українських — М.Лисенка, С.Людкевича, В.Косенка.

Демонструючи прекрасні результати навчання на щорічних іспитах в 1937-38рр. а на той час Інспектор Вищого Музичного Інституту у Львові професор, композитор С. Людкевич виділив старанну студентку на пописи до Львова. Це була дуже добра практика обміну артистичним і професійним досвідом.

Закінчила школу в червні 1941 року, а вже за кілька днів почалася німецька окупація. 10 лютого 1942 року арештовують її батька і тримають у тюрмі 10 місяців як закладника разом з багатьма інтелігентами та молоддю, а 27 листопада 1942 р. його розстріляли. Мати з трьома доньками починають працювати машиністками-секретарками. На весні 1944 р., після приходу радянської армії, Любов продовжує працювати в Головпостачлісі, а також у музичній школі як викладач загального фортепіано і концертмейстер.

1945 році вступає до Львівської консерваторії на фортепіанний факультет, стає ученицею професора Тараса Шухевича. Після першого курсу розпочинає паралельне навчання на історико-теоретичному факультеті. Серед вчителів були такі видатні спеціалісти як Станіслав Людкевич (гармонія, народна творчість), Роман Сімович (інструментовка), Адам Солтис (аналіз музичних творів), Віра Волкова (історія світової музики).

Після третього курсу Любов Олексіївна розпочинає свою педагогічну діяльність в Музичному училищі (тепер — ім. С.Людкевича). Вела на всіх курсах виконавських відділів музичну літературу — світову, українську, російську. Серед учнів були Михайло Лемішко, Степан Стельмащук, Роман Лисиця та багато інших здібних музикантів.

Після закінчення історико-теоретичного факультету їде вступати до аспірантури в Київ. В ЦК Компартії України готувало з випускників мистецьких вищих шкіл викладачів естетики, таким чином Любов Олексіївна розпочинає вивчати нову спеціальність — естетику, як аспірант філософського факультету Київського університету ім. Т.Шевченка.

Від 1954 року стає педагогом Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка, спочатку як старший викладач, пізніше доцент і професор, викладає естетику та історію музики. Від жовтня 1968 року була деканом фортепіанного факультету, а з жовтня 1971 року завідувала кафедрою історії музики.

В центрі її наукових зацікавлень були проблеми національних особливостей української музики, розвиток музикознавства в Галичині, а також творчість західноукраїнських композиторів і виконавців ХІХ — ХХ ст. — Дениса Січинського, Станіслав Людкевича, Романа Сімовича, Євгена Козака, Дезидерія Задора, Анатоля Кос-Анатольського, Соломії Крушельницької, Марії Байко, Марії Крих, Лідії Шутко, Олега Криштальського, Володимира Ігнатенка та ін. Активно рецензувала музичне життя Львова на сторінках місцевої і київської преси.