Людкевич Станіслав Пилипович

Станісла́в Пили́пович Людке́вич (24 січня 1879, Ярослав, тепер Польща — 10 вересня 1979, Львів) — український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, доктор музикознавства (1908), дійсний член НТШ. Народний артист СРСР (1969), Герой соціалістичної праці (1979), Кавалер Ордена Леніна (1979).

Людкевич Станіслав Пилипович
Зображення
Станіслав Людкевич
Основна інформація
Дата народження 12 (24) січня 1879
Місце народження Ярослав, Ярославський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Дата смерті 10 вересня 1979(1979-09-10) (100 років)
Місце смерті Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання
Личаківський цвинтар[1] : 
Громадянство Австро-Угорщина, Польська Республіка і СРСР
Національність українець
Професія композитор, музикознавець, фольклорист, педагог
Освіта Львівський національний університет імені Івана Франка
Відомі учні Котюк Богдан Миколайович
Жанри опера
Нагороди
Премії
Звання
Твори у Вікіджерелах
 Файли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 24 січня 1879 у Долішньо-Лежайському передмісті, у містечку Ярослав (Польща), був четвертою дитиною в родині (троє братів — Максиміліан, Альфред та Адольф — померли)[2]. Закінчивши вищу гімназію в Ярославі у 1897 р., навчався у Львівському університеті на відділі української та класичної філології філософського факультету (1898—1901), де основним напрямком його студій була українська філологія, а додатковими — філософія, класична філологія. Паралельно був вільним слухачем у консерваторії Галицького музичного товариства (1897—1899). Теорію композиції вивчав самостійно у своєї матері-піаністки, а також у Мечислава Солтиса (Львів), О. Цемлінського та Г. Греденера (Відень).

1901 року здобув диплом викладача української та латинської мов та два роки працював учителем у гімназіях Львова та Перемишля. Зокрема, одним з його учнів у Львівській гімназії був Крип'якевич І.[3] Редагував журнал «Артистичний вісник» (1905—1907). У 1906 р. у Перемишлі Станіслав Людкевич познайомився з актором та театральним режисером Миколою Садовським (1856—1933) та Гнатом Хоткевичем (1877—1938). У 1907—1908 — навчався на музикознавчому факультеті Музично-історичного інституту Віденського університету (Австрія), отримав ступінь доктора філософії в галузі музики.

Один із організаторів Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові, де спочатку служив інспектором, а в 1910—1915 роках — його директором та викладачем, від 1919 року — викладач теоретичних дисциплін та інспектор філій (серед відомих учнів — Галина Голинська). Від 1936 — інспектор його філій. У вересні 1919 р. повернувся до Львова. Він організував перший український симфонічний оркестр при Музичному товаристві ім. Лисенка.

У Львові виник Інститут церковної музики, де Станіслав Людкевич викладав. Співпрацював із міським хоровим товариством «Боян», «Бандурист», «Сурма».

У 1930—1933 редагував музичну частину «Книги знання» — тритомної Української загальної енциклопедії[4], уклав Малу музичну енциклопедію як додаток до часопису «Боян»[2]. 1934 оку Станіслава обрано очільником музикологічної секції Союзу українських професійних музик.

З 1936 голова музикологічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка.

Від 1939 року — професор, завідувач кафедри теорії та композиції Львівської консерваторії. Одночасно 1939—1951 — старший науковий співробітник Львівської філії Інституту фольклору АН УРСР.

Виступав за збереження українських традицій, шанобливе ставлення до видатних діячів українського народу. 1919 року організував концерт ушанування пам'яті померлих композиторів. 1948 року категорично відмовився осудити композитора Василя Барвінського, 1963 року підписав лист до голови Президії ВР СРСР Л. Брежнєва про звільнення і реабілітацію митця[5].

Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 3. 1989 року на могилі встановлено пам'ятник створений скульпторами М. Посікірою, Я. Скакуном та Л. Яремчуком.[6]

  • Станіслав Людкевич, 1900 р.
  • Станіслав Людкевич
  • Станіслав Людкевич
  • Могила Станіслава Людкевича на Личаківському цвинтарі у Львові

Творчість
  • До найграндіозніших творів композитора належить кантата-симфонія «Кавказ», написана на вірші однойменної поеми Шевченка. Першу частину твору композитор закінчив 1905 року, всю партитуру — 1913 року. Прем'єра відбулася 1914 року у Львові силами хору товариства «Боян» на концерті, присвяченому 100-річчю від дня народження Кобзаря. Диригував автор.
  • Кантату «Заповіт» Людкевич створив до 120-річчя від дня народження Шевченка (1934). Перше її виконання відбулося 1935 (львівський хор «Боян» під керуванням автора). У 1950-х роках Людкевич заново відредагував кантату — і в такому вигляді вона ввійшла до найкращих зразків кантатно-ораторіального жанру.

Відзнаки
  • 1964 — Державна премія УРСР ім. Шевченка за симфонію-кантату «Кавказ» і вокально-симфонічну кантату «Заповіт» на слова однойменних творів Тараса Шевченка.
  • 1969 — народний артист СРСР.
  • 23 січня 1979 — Герой соціалістичної праці.

Музичні твори
  • «Вічний революціонер» (1898).
  • «Вільній Україні» (1912—1914, друга редакція — 1939).
  • «Останній бій» (1914).
  • Кантата-симфонія «Кавказ» на вірші Тараса Шевченка (1902—1913).
  • Опера «Бар Кохба» (1926, незавершена).[7]
  • Симфонічна поема «Каменярі» (1926, друга редакція — 1956).
  • «Стрілецька рапсодія» (1928) (друга редакція— 1956 під назвою «Галицька рапсодія»).
  • Кантата «Заповіт» на вірші Тараса Шевченка (1934, друга редакція — 1955).
  • Симфонічна поема «Веснянки» (1935).
  • Кантата «Наймит» на вірші Івана Франка (1941).
  • «Конкістадори» (1941).
  • Симфонічна поема «Дніпро» (1947).
  • Симфонічна поема «Пісня юнаків» (1948).
  • «Прикарпатська симфонія» (1952).
  • Опера «Довбуш» (1955).
  • Симфонічна поема «Не забудь юних днів» (1956).
  • Симфонічна поема «Наше море» (1957).
  • Симфонічна поема «Мойсей» (1962).
  • Симфонічна поема «Чакона» (1964).
  • Фортепіанні та скрипкові концерти.
  • Хорові композиції на тексти Тараса Шевченка, Івана Франка, Маркіяна Шашкевича, Максима Рильського та ін.
  • Обробка народних пісень («Гагілка», «Ой, Морозе, Морозенку», «Бодай ся когут знудив», «Про Бондарівну»).
  • Солоспіви («Спи, дитино моя»).

Музикознавчі праці
  • «Дослідження і статті» (1976) — теоретичні дослідження, музичні розвідки, публіцистика.
  • Дослідження, статті, рецензії. Т. 1. — Львів, 1999. — 495 с., іл.
  • Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т. 2. — Львів, 2000. — 815 с., іл.
  • Людкевич С. Загальні основи музики: (теорія музики)Станислав Людкевич. — Коломия: Накладом «Заг. книгозбірні», 1921. — 136 с.

Пам'ять

На його честь названо вулиці у багатьох містах України, зокрема, у Львові, Пустомитах, Стрию, Коломиї, Кам'янці-Бузькій. Крім того, в будинку при однойменній вулиці у Львові створено меморіальний музей Станіслава Людкевича, а на фасаді будинку музею встановлено художньо-меморіальну таблицю з горельєфом композитора (авторства скульпторів Володимира та Василя Одрехівських).

Засновано музичну премію музичну премію ім. С. Людкевича.[5] У Львові його ім'ям названо музичний коледж.

24 січня 2004 року в приміщенні Головної пошти Львова відбулося урочисте спецпогашення ювілейної марки до 125-річчя від дня народження відомого українського композитора Станіслава Людкевича. Першою погасила (поставила спеціальний штамп на конверті) ювілейну марку дружина композитора Зеновія Штундер.[8]

У рідному місті Станіслава Людкевича — Ярославі, після багатолітніх зусиль української громади в Польщі, звернень та листів офіційних осіб, відомих музикантів з України рада міста постановила перейменувати вулицю Татарську на вулицю Людкевича. Ця вулиця символічно веде від греко-католицької церкви до римо-католицького колегіуму, таким чином з'єднуючи дві основні національні громади, які віками жили на цій землі. Урочисте освячення та перерізання стрічки з нагоди перейменування вулиці відбулося у травні 2010 року.[9]

У 2017 році музичною агенцією «Collegium Musicum» започатковано фестиваль «Людкевич Фест», присвячений постаті композитора Станіслава Людкевича та його епосі.[10] Перший фестиваль відбувся у Львові 8-17 вересня 2017 року.[11] На фестивалі вперше пролунав цикл «Збірника літургійних пісень», написаного 1922 року, а також чи не всі сольні фортепіанні твори композитора.[12]

Образ Людкевича втілили у своїх творах скульптори Василь Одрехівський (1959[13], 1975[14], 1980[15]), Євген Дзиндра (1979, рельєф)[16], Ярослав Лоза (медаль, 1980)[17], Петро Дзиндра (1983, плакета[18]).

  • Меморіальний музей Станіслава Людкевича
  • Художньо-меморіальна таблиця С. Людкевичу
  • Станіслав Людкевич на ювілейній поштовій марці України 2004 року
  • Таблиця на фасаді Львівської музичної академії

Примітки
  1. Личаківський некрополь — С. 139.
  2. «Прометей української музики» // День. — 2020. — 23 січня (№ 11). — С. 6."
  3. Нінель Клименко. Іван Крип'якевич як особистість і науковець (за новими джерелами) / Український історичний журнал № 6 (507) за листопад-грудень 2012. — С. 98. ISSN 0130-5247
  4. Електрона версія УЗЕ у трьох томах
  5. Людкевич Станіслав Пилипович
  6. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 144. — ISBN 966-8955-00-5..
  7. Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові | Меморіальний музей Станіслава Людкевича. salomeamuseum.lviv.ua. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
  8. Марка імені Людкевича
  9. Кияновська Л. У рідному місті Станіслава Людкевича з'явилася вулиця його імені // Львівська пошта — 15 травня 2010. — № 52 (937).
  10. У Львові започатковують новий фестиваль «Людкевич Фест»
  11. З 8 до 17 вересня у Львові проходитиме фестиваль «Людкевич Фест»
  12. У Львові завершується Людкевич Фест
  13. Одрехівський Василь Павлович // Українські радянські художники. Довідник. — К. : Мистецтво, 1972. — С. 337.
  14. Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / Молчанова Л., Маїк Н., Волочинюк М. та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 8.
  15. Ми будуємо комунізм. Республіканська художня виставка, присвячена XXVI з'їзду КПРС та XXVI з'їзду Компартії України. Каталог / укл. А. Г. Брусина, М. О. Склярська, Т. А. Гельфер та ін. — К. : Реклама, 1982. — С. 23.
  16. Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 26.
  17. Республіканська художня виставка до 110-річчя з дня народження В. І. Леніна. Каталог. — К. : Реклама, 1981. — С. 20.
  18. Художня виставка, присвячена 130-річчю… — С. 7.

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.