Косенко Олександр Петрович

Олекса́ндр Петро́вич Косе́нко (нар. 18 січня 1970, Дніпропетровськ[2], Українська РСР, СРСР) — український футзаліст. Після завершення ігрової кар'єри — футзальний тренер. Головний тренер збірної України з футзалу. У минулому — універсал низки українських клубів, гравець національної збірної України. Дворазовий віцечемпіон Європи, заслужений майстер спорту України.

Олександр Косенко
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Петрович Косенко
Народження 18 січня 1970(1970-01-18) (52 роки)
  Дніпропетровськ, УРСР, СССР
Зріст 176 см[1]
Вага 71 кг
Громадянство  Україна
Позиція Універсал
Юнацькі клуби
ДЮСШ «Дніпро-75»
Професіональні клуби (футзал)
РокиКлубІгри (голи)
1993—1996 «Механізатор»74(87)
1996—1998 «Локомотив» (Одеса)52(64)
1998—2000 «Запоріжкокс»65(68)
2000—2002 «Фінпромко-Альфа»59(34)
2002—2005 «Шахтар»84(49)
2004→  «Шахатар-2»2(1)
2005—2008 «Будівел»82(29)
2008—2009 «Планета-Міст»20(3)
2013—2014 «Енергія-2»7(1)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1996—1998 Україна (студ.)?(12)
1995—2004 Україна?(39)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2009—2013 «Вибір»
2013—2014 «Енергія» (Львів)
2014— Україна
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту України

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Закінчив школу зі срібною медаллю. Після завершення навчання у школі і ДЮСШ «Дніпро-75»[3], де він займався футболом разом з братами Олександром і Сергієм Москалюками, Сергієм Момоновим, Костянтином Єременко і Валерієм Воробйовим, на два роки пішов в армію[4]. Після дембеля вступив в Дніпропетровський металургійний інститут, де навчався і одночасно грав у футбол у чемпіонаті серед колективів фізкультури та студентській першості. Пізніше разом з Сергієм Ярошенком і Євгеном Хлівнюком був запрошений у футзальний клуб «Механізатор»[5].

2000 року Валерій Водян очолив російський клуб «Фінпромко-Альфа» і запросив до команди 6 українських гравців, серед яких був і Косенко[5].

Невдовзі після розформування «Будівела» 3 грудня 2008 року підписав на 2,5 роки контракт з «Планетою-Міст»[6].

Виступи за збірну

Дебютував у головній українській команді 23 жовтня 1995 року в матчі проти збірної Югославії, в якому відкрив свій рахунок голам за збірну[7].

Кар'єра тренера

Кар'єра клубного тренера

Після завершення ігрової кар'єри очолив аматорський клуб «Вибір»[8], який виступав у чемпіонаті України з пляжного футболу і футзальних змаганнях місцевого рівня. За 4 роки з цим клубом Косенко зумів по одному разу виграти чемпіонат України з пляжного футболу і чемпіонат Дніпропетровська з футзалу.

11 квітня 2013 року було оголошено, що Олександр Косенко очолить львівську «Енергію»[9], але через зайнятість у Дніпропетровську він приїхав до Львова і приступив до своїх обов'язків тільки у травні[10].

Кар'єра тренера збірної України

Замість Євгена Ривкіна, який пішов зі збірної України після чемпіонату Європи в Бельгії, головним тренером «жовто-блакитних» 27 червня 2014 року призначили Олександра Косенка. Контракт уклали на 2,5 роки[11]. Після призначення Косенко говорив: «Я не витаю в хмарах і усвідомлюю всю відповідальність цієї роботи, тому, перш за все, я уявляв все навантаження, яке на мене ляже. Я, звичайно, радий, що мені довірили працювати зі збірною».

21 червня 2017 року підписав новий контракт терміном до 31 грудня 2020 року[12].

Нагороди і досягнення

Командні
«Механізатор»
«Локомотив» (Одеса)
«Запоріжкокс»
  • Вища ліга
    • Срібний призер (1): 1999/00
    • Бронзовий призер (1): 1998/99
«Фінпромко-Альфа»
  • Кубок володарів кубків
    • Володар (1): 2002
«Шахтар»
Збірна України

Срібний призер чемпіонату Європи (2): 2001, 2003

Студентська збірна України

Чемпіон світу серед студентів: 1998

Особисті

Як тренер
«Вибір»
  • Чемпіонат Дніпропетровська з футзалу
    • Чемпіон (1): 2011/12
«Енергія»
  • Екстра-ліга
    • Срібний призер (1): 2013/14
    • Бронзовий призер (1): 2012/13

Примітки
  1. Профіль на сайті sport.ua
  2. Украина на словенском ЧЕ-2018: визитная карточка (рос.)
  3. Оводов Юрий. Александр Косенко: «От Югорска до Андорры» // Газета «Футбол Review». — 2000. — Вип. 38 (309) (19-25 сентября). — С. 21. (рос.)
  4. Бабій, Олег (15 лютого 2018). «А забий Корідзе — ми б стали чемпіонами Європи». Чому футзальна збірна України зупинилася у чвертьфіналі Євро-2018 і як усе розпочиналось. football24.ua. Процитовано 30 січня 2020.
  5. Чайка, Сергей (19 січня 2010). АЛЕКСАНДР КОСЕНКО : При правильной постановке дела можно играть с грандами.. futsalukrain.at.ua. Процитовано 30 січня 2020. (рос.)
  6. Александр Косенко — игрок Планеты-Мост (рос.)
  7. Yugoslavia 5:9 Ucraina (італ.)
  8. Александр КОСЕНКО: «Москвичеву нужно дать время поработать» (рос.)
  9. В «Енергії» зміни на тренерському містку
  10. КОСЕНКО: «Вчити енергетиків грати в футбол не потрібно»
    «Енергія» — «Локомотив». Прев’ю
  11. Александр Косенко утвержден главным тренером сборной Украины (рос.)
  12. Виконком АФУ призначив головних тренерів збірних України
  13. World Futsal Player 2000 (англ.)
  14. World Futsal Player 2002 (англ.)
  15. Futsalplanet Awards: World Futsal Player of the Year 2003 (англ.)
    Міні-футбольна спільнота визначила найкращого гравця світу 2003 року
  16. Futsalplanet Awards 2004 (англ.)
  17. Герасименко Евгений. Конгломерат финалистов // Газета «Футбол Review». — 2002. — Вип. 1-4 (376-379) (17-20 января). — С. 15. (рос.)
  18. Новости мини-футбола №21 (рос.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.