Космос-1402

Космос-1402 — радянський супутник радіолокаційної розвідки з ядерною бортовою енергетичною установкою типу УС-А системи морської космічної розвідки і цілевказівки «Легенда». 7 лютого 1983 року уламки реакторного відсіку супутника впали уламків в південній частині Атлантичного океану.

Космос-1402
Структурна схема супутника
Основні параметри
COSPAR ID 1982-084A
NORAD ID 13441
Організація МО СРСР
Виготівник ДКБ-52
Оператор СРСР
Тип апарата супутник радіолокаційної розвідки МКРЦ «Легенда»
Штучний супутник Землі
Дата запуску 30 серпня 1982 10:04:00 UTC
Ракета-носій Циклон-2
Космодром Байконур
Схід з орбіти 23 січня 1983
Технічні параметри
Маса 3800 кг, у тому числі реактор 1250
Розміри довжина 10 м, діаметр 1,3 м
Потужність 3 кВт
Джерела живлення ядерний реактор БЕС-5 «Бук»
Орбітальні дані
Ексцентриситет 0,00187
Нахил орбіти 65°
Період обертання 89,6 хвилин
Висота орбіти низькоорбітальний

Призначення, особливості конструкції

«Космос-954» — один з супутників радіолокаційної розвідки типу УС-А, як джерело живлення яких використовувалася ядерна бортова енергетична установка. Причин використання ЯЕУ як джерела живлення було декілька. По-перше бортова РЛС, працюючи в активному режимі, потребує значної кількості енергії, у тому числі під час проходження супутника в тіні землі, що робить використання сонячних батарей неприйнятним. По-друге, радар вимагає якомога більш близького розташування КА до спостережуваних об'єктів, а отже низьку орбіту (270 км) польоту. Це теж не дозволяє використовувати як джерело енергії сонячні батареї.

Розробник супутника — конструкторське бюро ДКБ-52 Володимира Миколайовича Челомея, бортового ядерного реактора БЕС-5 «Бук» — ДКБ-670. Ядерна енергетична установка складалася з гомогенного реактора на швидких нейтронах БР-5А з тепловою потужністю 100 кВт. Реактор працював на урані-235, загальна маса якого при запуску становила 30 кг. Отримання електричного струму забезпечувалося напівпровідниковим термоелектричним генератором. Теплоносій — калій-натрієвий розплав. Ресурсом роботи 1080 годин. Вага — 1250 кг, що становило майже чверть від загальної ваги супутника. Від ЯЕУ з вихідною електричною потужністю 3 кВт живися бортовий радіолокатор бічного огляду. Супутник передавав на землю радіолокаційну картинку на фоні карти у смузі спостереження шириною 800 км і довжиною до 2000 км в залежності від параметрів витка, а також інформацію про місце цілей з точністю до 10 метрів.

Запуск, робота і падіння

«Космос-1402» був запущений з космодрому Тюра-Там (Байконур) 30 серпня 1982 року, з пускової установки № 19 стартового майданчику № 90. Старт відбувся штатно і до кінця року супутник працював штатному режимі. Параметри орбіти «Космос-1402»: перигей — 254 км, апогей — 279 км, нахил — 65°.

28 грудня 1982 року, після відпрацювання робочого завдання КА, не вдалося вивести на орбіту поховання ядерну енергетичну установку і супутник розпочав неконтрольоване зниження. На щастя, конструктивні доробки, здійснені на супутниках типу УС-А після катастрофи «Космосу-954», дозволили відокремити активну зону від термостійкого корпусу реактора і запобігти компактному падінню уламків на Землю[1].

Система радіаційної безпеки зруйнувала супутник на три великі частини. Перша частина, швидше за все блок з радіолокаційною станцією, згоріла в атмосфері 30 грудня. Друга частина, власне супутник, впала в Індійський океан 23 січня 1983 року. І нарешті, третя частина, активна зона реактора, згоріла і була розсіяна в атмосфері Землі над островом Вознесіння в Атлантичному океані 7 лютого. З людей ніхто не постраждав, через те, що руйнування супутника відбулося над безлюдними районами, але свій внесок у підвищення природного радіаційного фону «Космос-1402» вніс[1]. Якщо б реактор упав усього на 20 хвилин раніше — це мало б значно серйозніші наслідки, адже його падіння відбулося б в Центральній Європі[2].

Вимірювання концентрацій урану-235 в атмосфері, проведені через рік, показали, що приблизно 44 кілограми урану були розсіяні і залишалися в стратосфері[3]. Протягом наступних років радіоактивні елементи з активної частини реактора супутника випадали на Землю у вигляді опадів [4][5].

Після аварії «Космосу-1402» в СРСР запуски супутників типу УС-А були призупинені на півтора року. Старти були відновлені лише у червні 1984 року[1].

Примітки
  1. Железняков А. Тайны ракетных катастроф (Плата за прорыв в космос) // Гл. 18. Мини-Чернобыли на орбите.  — М.: Эксмо, 2004. С. 160. (рос.)
  2. G. L. Kulcinski (22 березня 2004). Nuclear Thermal Rockets. Lecture 24. (англійською). Rawlings-SAIC. Архів оригіналу за 25.02.2012. Процитовано 29.09.2012. (англ.)
  3. R. Leifer, Z. Juzdan, K. W. R. Russell, J. D. Fassett, K. R. Eberhardt (жовтень 1987). Detection of Uranium from Cosmos-1402 in the Stratosphere (англійською). Science, Volume 238, Issue 4826, pp. 512-514. Архів оригіналу за 26.02.2012. Процитовано 29.09.2012. (англ.)
  4. S. Salaymeh, S. C. Lee, P. K. Kuroda (квітень 1987). Plutonium fallout from the nuclear-powered satellite Cosmos-1402 (англійською). Journal of Radioanalytical and Nuclear Chemistry, Akadémiai Kiadó, co-published with Springer Science+Business Media B.V., Formerly Kluwer Academic Publishers B.V. Процитовано 19.09.2012. (англ.)
  5. S.N. Bakhtiar (1 січня 1987). Uranium fallout from nuclear-powered satellites and volcanic eruptions (англійською). Univ. of Arkansas,Fayetteville, AR. Архів оригіналу за 26.02.2012. Процитовано 19.09.2012. (англ.)

Див. також

Література
  • А. Б. Землянов, Г. Л. Коссов, В. А. Траубе. Система морской космической разведки и целеуказания (история создания). — С-Пб.: 2002. 216 стор. (рос.)
  • Железняков А. Тайны ракетных катастроф (Плата за прорыв в космос). — М.: Эксмо, 2004. 544 стор. (рос.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.