Костел Святої Діви Марії Ангельської (Вінниця)

• 1746 — на запрошення вінницького старости Людовіка Калиновського та з дозволу луцького єпископа до міста приїжджають перші браття-капуцини, щоб заснувати монастир.
• 18 лютого 1761 — єпископ Антоній Еразм Воллович освятив храм під покровительством Матері Божої Ангельської при монастирі Ордену Братів Менших Капуцинів.
• 1888 — згідно з царським наказом капуцини повинні залишити свій останній монастир в Україні. Браття їдуть шукати притулку до Речі Посполитої. Деякі перевдягаються у священицькі сутани і служать у римо-католицьких парафіях. Монастир стає царськими казармами. Служити у храмі дозволено тільки єпархіальним священикам.
• 1931 — радянська влада закриває костел. Вінницький костел діяв без значних перешкод до 20-х років ХХ століття. Особливо великих труднощів зазнали вінницькі католики на чолі зі священиком Левінським у двадцятих роках двадцятого століття. На початку храм був пограбований владою, а потім був закритий. У жовтні 1932 року був переданий Тсавіахіму. Священика заарештували. Суд його засудив до страти, якої він чудом уникнув.
• 1961 — у Вінницькому капуцинському монастирі живуть світські люди. Свій сакральний характер втратив також Вінницький капуцинський храм. Влада відібрала у католицької громади костел і передала його для атеїстичного товариства «Знання» під лекторій. Храм втратив свою старовинну архітектуру, в місці молитви і слухання Божого Слова почали вчитися лектори атеїзму.
• 1990 — костел був повернутий під католицьке покровительство.
• 1992 — після понад сторічної відсутності брати-капуцини повертаються до Вінниці. Вінничанини знову мають нагоду слухати Слово Боже, сповідатись, отримувати духовну допомогу. Монахи через брак місця почали мешкати над костелом.
• 1999 — відбувся перший органний концерт на відреставрованому органі, який був знищений православними, що займали приміщення колишньої філармонії, де і містився орган. Після того як парафії було передано практично брухт органа, інструмент відновила польська фірма під керівництвом органмейстра Єжи Куклі.
• 2001–2003 — за сприяння Ордену та Вінницької міської ради куплено бокові келії монастиря. На першому поверсі монастиря від вулиці Соборної розмістилась канцелярія, бібліотека, кімната для бесід і два катехетичні класи. Згодом були викуплені також келії на другому поверсі одного крила монастиря і приміщення, де колись мітилась монастирська кухня і трапезна.
• 2003 — за сприяння обласної державної адміністрації здійснена реставрація фасаду.

Костел є копією кляшторних храмів Братів Менших Капуцинів у Сендзішові-Малопольському та Стальовій Волі (Розвадові), які були зведені у ті самі роки, що й вінницький храм, за проєктом архітектора Яна де Опітца зі Львова (Jan de Opitz). Фундатор вінницького монастиря найняв добрих майстрів мулярів зі Львова для будівництва вінницького храму.

Замкнутий периметр комплексу обсервантів-пустельників у місті на березі Південного Бугу створений завдяки з‘єднанню об‘єму храму з двоповерховою п-подібною будовою монастиря по осі центрального входу і східного боку трансепта, утворюючи внутрішній квадратний в периметрі замкнутий двір. Єдиною декоровою прикрасою зовнішніх фасадів монастиря є прості наличники над невеликими прямокутними обсягами віконних прорізів.

Зовнішнє оформлення перлини вінницького комплексу монастиря Братів Менших Капуцинів — тринавного двоярусного костелу Матері Божої Ангельської, виконаного у формі латинського хреста з каплицею праворуч від центрального входу на терасі з двухмаршевими симетричними сходами — є відображенням аскетичності життя його Ордену, де простоту тосканського ордера головного фасаду підкреслюють лише дві фігури святих на фронтоні і скульптура пресвятої Діви Марії над головним входом.

Автором скульптур Святих Клари та Франциска, що розміщені на фасаді храму, і Мадонни з немовлям Ісусом, що знаходяться над порталом, став скульптор Юрій Козерацький.

Орган був виготовлений німецькою фірмою VEB Sauer Orgelbau (Франкфурт-на-Одері) у 1984 році та діяв до 1991 року. Інструмент був встановлений у приміщенні колишнього костелу, який використовувався як органний зал. Орган був знищений під час рейдерського захоплення органного залу православною (МП) церквою, після чого влада вже передала їм приміщення: в коридорах на підлозі лежали зім'яті та покривлені органні труби, рештки клавіатури, деталі з'єднання та кріплення. Деякі важливі вузли взагалі зникли. Згодом парафія Матері Божої Ангельської римо-католицької церкви отримала сусідній костел Матері Божої Ангельської монастиря Братів Менших Капуцинів у свою власність і почала відродження втраченого органа. Залишки зруйнованого органа були перенесені для ремонтних робіт, були запрошені органні майстри з м. Бєльско-Бяла (Польща) на чолі з органістом, органним майстром, публіцистом та організатором музичного життя Єжи Куклею.

У результаті копіткої праці орган був відновлений. Перший концерт воскреслого органа відбувся 16 травня 1999 року. Орган має 30 регістрів, два мануали і педаль, звукова та регістрова трактура — механічні. На трубах органу, навіть на великих трубах проспекту, назавжди лишились сліди важких часів брутального ставлення. Орган має м'яке і тепле звучання, типове для німецьких зауерівських органів. В оркестровому tutty звучання основних регістрів збагачене обертонами мікстур, аліквот та язичкових регістрів, якими так багатий орган.

Під сучасним костелом Діви Марії Ангельської та монастирем капуцинів нині знаходиться підземний поверх, який є фактичним фундаментом або ж сутеренами цих будівель. Приміщення мали господарське призначення: у них зберігали городину та фрукти, які вирощували на землях монастиря, а також пиво, яке виготовлялося при монастирі. Холод приміщень допомагав зберігати харчі протягом всієї зими та навіть влітку. Перпендикулярно до приміщення костелу під ним розташовується 4 схожі за площею та конфігурацією в просторі кімнати, які могли використовуватись для поховання монахів. Такі кімнати в католицькій церкві називають криптами, а тип поховання катакомбним. Згадки про поховання наводяться в літописі монастиря, але присутності залишків такого в сучасному приміщенні підтверджено не було[1].

Окрім, сутеренів та поховальних кімнат існує ще один поверх підземель, який відносять до іншого часу побудови, ніж основне приміщення. Цей поверх може бути молодшим на 100 років, а близькість з найдавнішою будівлею міста (єзуїтським монастирем) та тип цегляного зводу свідчить, що вони є частиною давнього єзуїтського ходу, побудованого з метою комунікації у часи військових сутичок[2].

В 2016 році ініціативною групою монахів та істориків[3] було проведено перші екскурсії по костелу та підземеллям монастиря, які згодом стали постійними[4]. Вінницькі підземелля зараз не представляють цілісну структуру, якою можна здійснити повноцінну прогулянку під будівлями міста. В деяких будівлях можна знайти справжні залишки єзуїтських ходів. Наприклад, під будівлею сучасного Вінницького обласного краєзнавчого музею є частинка ходів[5]. Краєзнавчий музей розташовується на території колишньої обителі єзуїтів - Єзуїтського монастиря.

• 
  Костел у ХІХ - на початку ХХ століття
• 
• 
• 
• 
• 
  Келії монастиря
• 
  Келії монастиря
• 
• 
• 
• 
  План костелу
• 
  Вінниця. Костел капуцинів та колишній домініканський монастир
• 
  Скульптура Діви Марії на фасаді костелу

• Храми Вінниці
• Вінницький деканат

• Вебсторінка парафії
• Історія парафії
• Історія капуцинів у Вінниці
• Документальний фільм про монахів францисканців-капуцинів у Вінниці
• Монастир Братів Менших Капуцинів у Вінниці на сайті Zabytki
• Органи Вінницької області

1. Dijariusz O. O. Kapucynów Winnickich od początku zaɫożenia klasztoru prowadzonypo ɫacinie pisany tɫumaczony po polsku [Рукопис] /Літопис вінницьких отців капуцинів, ведений від початку заснування монастиря, по-латині писаний, перекладений польською /1744−1861. Вінниця. 1992. с. 193.
2. Що приховують вінницькі підземелля?. Історична правда. Процитовано 1 лютого 2022.
3. Вінничан пустили у підземелля капуцинів – новости Винницы. www.depo.ua (рос.). Процитовано 1 лютого 2022.
4. Вінничан кличуть на екскурсії підземеллями - VежA. Vежа (укр.). 9 червня 2020. Процитовано 1 лютого 2022.
5. User, Super. Таємниця підземель Вінницького краєзнавчого музею. Вінницький обласний краєзнавчий музей (uk-ua). Процитовано 1 лютого 2022.