Костел і монастир бернардинців (Лешнів)

Каштелян (управитель) белзький^{[джерело?]} Мацей Лешньовський утримував бернардинів у своїх військових відділах як капеланів. У 1627 р. він вирішив спорудити для них монастир у своєму родовому селі Лешневі. 1629 р., за проектом архітектора Яна Вольфа,[1] бернардинці починають спорудження мурованого костелу та дерев'яного кляштора (монастиря) біля північно-східної стіни міських укріплень. 1637 р. храм освятили на честь святого Матвія — адже святий Матвій (пол. Maciej) був покровителем (патроном) власника села.

У 1648 р., під час походу селянсько-козацького війська, загін українських повстанців, вважаючи своїми ворогами польських правителів-римо-католиків, напав на монастир, пограбував його та підпалив. Тоді троє монахів загинули, інші врятувалися втечею.[2]

Костел був практично повністю знищений під час пожежі. Тоді було вирішено існуючий не відновлювати, а побудувати на місці знищеної споруди новий костел. У 1680 р. будову костелу завершили, а 1697 р. відбулося освячення новозмурованого кляштора. У цей період при монастирі починає діяти студія риторики.[2]

Інтер'єр костелу

У 1772 р. в монастирі мешкали 10 капеланів, 3 клірики і 2 монахи. У 1801 р. в костелі спалахнула пожежа, яка призвела до нових руйнувань. У XIX ст. костел використовувався як парафіяльний. Католицька парафія включала в себе 6 сіл. Під час пожежі 12 квітня 1881 р. згорів та обвалився дах монастиря та костелу, а 1884 р. — знищені дах та вікна святині, а також значно пошкоджені фундаменти. У 1901 р. розпочався масштабний ремонт: фундаменти скріплено анкерами, поштукатурено зовнішній фасад та дах накрито бляхою. Через два роки помальовано пресбітерій та пересунуто головний вівтар на три метри у бік апсиди. У 1904 р. бляхою накрита будівля монастиря, а 1907 р. «відновлено фронт костелу» та замінені вікна. 1909 р. відновлено розпис храму.[1]

Під час першої світової та польсько-української воєн костел зазнав значних ушкоджень. Так, у 1914—1915 рр. пошкоджений дах споруди, а під час відступу у 1918—1919 рр. українське військо підірвало склади боєприпасів, які були під стінами монастиря і як наслідок, істотних пошкоджень зазнали монастир та костельна дзвіниця.[2]

У міжвоєнний період, протягом 1921—1926 рр., за керівництвом о. Мансвета Майкута, відбулися ремонтно-відновлювальні роботи,[3] під час яких відбудували дзвіницю, зруйновану під час війни, поштукатурено будівлі костелу та монастиря, замінено покрівлю даху, споруджено малу храмову вежу. У 1936—1938 рр. відновлені склепіння костелу.[1]

Під час другої світової війни Лешнів опинився на лінії фронту. З містечка було евакуйовано населення. Ця обставина та інші події (у тому числі й антирелігійна політика радянської влади) призвели до того, що в зазначений період приміщення монастиря приходить у стан повного занепаду, а 1976 р. його було остаточно розібрано.

З усіх будівель монастиря уцілів лише костел, а й він перебуває в аварійному стані. Стіни вже розсікли глибокі тріщини, що свідчить про критичний стан будівлі. Регрес триває, чому сприяє коріння маленького «лісу», що розростається в верхній частині костелу. Мало що збереглося і в інтер'єрі храму, хоча місцями вціліли фрагменти ліпнини та розписів храму.

Нині костел у Лешневі, як і оборонні вали навколо нього, не мають жодного охоронного статусу.[4]

У червні 2019 року внаслідок несприятливих погодних умов впала верхня частина купола, що увінчувалася хрестом.[5]

• 
  Стан костелу на 2018 рік

• Лешнів // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / Тронько П. Т. (голова) та ін. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3. — С. 168.
• Пшик В. Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII — XVIII ст.. — Львів : Дизайн-студія «Гердан Графіка», 2008. — 240 с. — ISBN 966-8095-03-0.