Костиря Інна Олександрівна

З 2000 по 2005 рік навчалась в Київському національному університеті культури і мистецтв, по закінченню отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Кіно-, телемистецтво» та здобула кваліфікацію режисер кіно і телебачення.[1] У 2006—2008 роках навчалася в Національній Академії державного управління при Президентові України, спеціальність «Державне управління», здобула кваліфікацію магістра державного управління. Успішно захистила магістерську роботу на тему: «Політичне керівництво і державне управління».^{[джерело?]}

Трудову діяльність Інна Костиря[2] розпочала у 2000 році в Київському національному університеті культури і мистецтв, надалі з 2002 року працювала в секретаріаті в Київській міській раді, з 2005 — в апараті Верховної Ради України.^{[джерело?]}

Навесні 2014 була призначена генеральним директором Палацу «Україна», а в липні звільнена з посади. Тим не менш, подала до суду та виграла судову апеляцію у листопаді 2014 року.[3] Втім, директором Палацу й надалі залишався призначений у липні Роман Недзельський.[4]

У 2011 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Політико-ідеологічні пріоритети управління культурою в період розбудови української держави». У 2016 році захистила дисертацію доктора політичних наук на тему «Сучасні геокультурні стратегії в політиці трансрегіональної комунікативної взаємодії».

У 2008 році працювала помічником ректора, начальником відділу організаційно-аналітичного забезпечення роботи ректора Київського національного університету культури і мистецтв. У 2011—2014 роки — проректор з перспективного розвитку Київського національного університету культури і мистецтв, паралельно у 2012—2014 — директор Інституту журналістики цього університету.

З 2012 року по теперішній час — завідувач кафедри міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв.

З 2016 року — професор Варшавської школи менеджменту^{[джерело?]}.

З 2003 року організація та проведення Всеукраїнського телевізійного проекту «Крок до зірок», конференцій[5], благодійних акцій[6][7], продюсер телепроєктів, виконавчий продюсер «Української пісні року».

Одна із засновниць міжнародного дипломатичного гольф турніру Diplomatic golf for good[8].

Автор посібників, наукових розробок та освітніх блогів[9][10][11][12][13].[14]

Інна Костиря балотувалася в депутати на виборах до Верховної Ради від Радикальної партії Олега Ляшка (2014) та до Київської міської ради від партії УКРОП(2015).[15]

Також у 2019 році балотувалась на виборах до Верховної Ради України 9-го скликання як самовисуванець.^{[джерело?]}

У 2009 р. удостоєна почесного звання «Заслужений працівник культури України»ref>Указ Президента України від 30 листопада 2009 року № 977/2009 «Про відзначення державними нагородами України»</ref>

У 2019 р. отримала премію «Топ-25 бізнес-леді України» за версією журналу «Влада грошей» в номінації «Освіта»[16]

У 2019 р. стала переможницею рейтингу 100 найуспішніших жінок України у номінації «Жіноче лідерство» за версією журналу WO.MO

У 2020 р. отримала титул «Людина року» в загальнонаціональній програмі «Людина року-2019»[17] в номінації «Нова генерація року»[18]

Текст докторської дисертації Інни Костирі дослідила професор Тетяна Пархоменко та виявила, за її словами, що 190 з 360 сторінок дисертації містять копії тексту інших авторів без посилань на них. Також Пархоменко повідомила, що близько третини кандидатської дисертації Костирі також є плагіатом.[19]

• СЕГОДНЯ
• УНІАН
• Гордон.ua