Костобобрів

Селом протікає річка Гаркавка, ліва притока Ревни.

Природа біля села Костобобрів

Розташоване за 5 км від кордону з Російською Федерацією, над річкою Костою.

За переказами назва походить від річки Коста, у якій водилося велика кількість бобрів.[2]

Засноване в XVIII столітті українськими козаками Стародубського полку Гетьманщини. У XIX — початку XX століття село було волосним центром Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії, з двома церквами. За часів Радянського Союзу одна з церков (дерев'яна) була спалена, а в іншій була розміщена Костобобрівська середня школа.

Дерев'яна Вознесенська церква, спалена комуністами за часів Радянського союзу

За даними на 1859 рік у власницькому селі Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії мешкало 1413 осіб (688 чоловіків та 725 жінок), налічувалося 197 дворових господарств, існували православна церква й бурякоцукровий завод[3].

Станом на 1886 у колишньому власницькому селі, центрі Костобобрівської волості мешкало 1606 осіб, налічувалося 316 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, 3 вітряних млини, цегельний завод[4].

До складу Костобобрівської волості входили такі поселення:

• Село Олександрівка (мала 33 двори, у яких мешкало 109 чоловіків і 141 жінка)
• Село Архипівка (153 двори, у яких мешкало 429 чоловіків і 469 жінок), село Будка Вороб'ївська (152 двори, у яких мешкало 456 чоловіків і 458 жінок)
• Село Вороб'ївка (316 дворів, у яких мешкали 932 чоловіки і 959 жінок)
• Село Галаганівка (84 двори, у яких мешкали 292 чоловіки і 275 жінок)
• Село Гремячка (26 дворів, у яких мешкало 87 чоловіків і 89 жінок)
• Село Залізний Міст (167 дворів, у яких мешкали 532 чоловіки і 518 жінок)
• Село Костобобрів (394 двори, у яких мешкало 1226 чоловіків і 1254 жінки)[5]
• Село Леонівка (89 дворів, у яких мешкало 245 чоловіків і 244 жінки)
• Чайкині хутори (21 двір, у яких мешкало 30 чоловіків і 39 жінки)[6]

Станом на 1889 рік у Костобобрівській волості мешкали 9233 жителі, з них 9021 — православного віросповідання, 202 — євреї, 10 — римо-католики. Волость складалася з 11 сільських громад, відносилася до 2-го відділення поліції й була підпорядкована земському начальникові 5-ї ділянки.

Пам'ятний знак про будівництво церкви Президентом України Леонідом Кучмою

У 1897—1901 роках біля села було прокладено залізничну колію Новозибків — Пирогівка. Тоді ж було побудовано залізничну станцію «Костобобр».

Ініціатором будівництва цієї гілки залізниці був Косович А. Н. — капітан 2-го рангу у відставці, земський начальник, мешкав у своєму родовому маєтку поблизу села Галаганівка. В 1900 році приставом поліції 2-го відділення Новгород-Сіверського повіту, який мешкав в с. Костобобрів, був колезький секретар Матисик И. Г. Волосним старшиною Костобобрівської волості — відставний унтер-офіцер Завацький П. Х., писарем при нім — селянин Куциба П. Н. До складу Костобобрівського волосного суду входили: запасний унтер-офіцер Супроненок С. К. (голова), судді — запасний єфрейтор Бєлаш А. А., селяни Асадчий Т. Н. і Андросенок Н. С. В 1901 році начальником поштово-телеграфного відділення в селі Костобобрів був колезький секретар Пагельс П. И.[7]

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2536 осіб (1184 чоловічої статі та 1352 — жіночої), з яких 2433 — православної віри[8].

У 1924 році секретарем Костобобрівського волосного виконавчого комітету працював Василенко К. Ф.

У 1926 році волость було ліквідовано і село увійшло до складу Семенівського району.

Репресії комуністичної влади торкнулися і уродженців села — так 1937 року в Сибіру був розстріляний Яким Мазепа (1890 р.н.) — кошторисник Сибпромпроекту, за нібито належність до "кадетсько-монархічної організації".

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1059 осіб, з яких 448 чоловіків та 611 жінок[9].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 825 осіб[10].

В 1861 році в селі було побудовано цукровий завод, який належав князеві Голіцину. На заводі працювало 200 осіб і вироблялося близько 1 млн пудів цукру.

У селі також працював цегельний завод.

• Гаркавка — гідрологічний заказник місцевого значення.
• Костобобрівський — лісовий заказник місцевого значення.

Згідно з багатьма історичними документами, деякі уродженці села Костобоброва та їх діти зіграли важливу роль в історії Російської імперії, СРСР, Росії і України. Найбільшу міжнародну популярність здобули представники костобобрівської родини Мазеп. Серед них Мазепа І. П., прем'єр-міністр УНР і керівник уряду України у вигнанні, його дочка Мазепа Г. І., художниця-модерніст та ілюстратор.

Найзнаменитішою сучасною представницею родини костобобрівських Мазеп стала донька уродженця села, секретаря комісії ООН із питань апартеїду та расової дискримінації Мазепи С. Ф. — Мазепа Г. С (Політковська)., російська журналістка і правозахисниця.

Також відомий в Україні її двоюрідний брат[12][13] Мазепи Г. С. — Мазепа М. М., керівник Харківського НДІ козацтва.

У селі Костобобрів народилась Кучма П. Т., мати Президента України Кучми Л. Д.,[14] тут же він закінчив Костобобрівську середню школу.

• Бичков А. Ф. Наш рідний край, Семенівщина: Київ, "Техніка, 2000.
• 500 впливових особистостей. Лавреати нагород 1991—2002. Східно — Український біографічний інститут, 2002.
• 500 впливових особистостей. Україна: 10 років незалежності. Східно — Український біографічний інститут, 2001.

• Органи місцевого самоврядування України^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Погода в селі Костобобрів
• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костобобрів