Костогриз

Завбільшки з шпака. Легко визначається в природі по великій голові, масивному товстому дзьобові та своєрідному забарвленню: верх голови і спина коричневі, шия сіра, низ тіла бурувато-рожевий, на горлі добре помітна чорна пляма, а на чорних крилах і хвості — білі плями (особливо добре вони виділяються в польоті). У самки забарвлення не таке яскраве, все оперення з сірувато-зеленим відтінком. Маса тіла 48—62 грам, довжина тіла близько 18 см.

Костигриз широко поширений по всій Євразії (від Британських островів до Японії та Аляски), однак, зазвичай, не заходить далеко на північ і північний схід. На південь, гніздовий ареал охоплює Крим, Кавказ; в Сибіру доходить на схід до Японії. Під час міграцій досягають Марокко, Алжиру, Туреччини.

В Україні гніздиться майже на всій території, крім Присивашшя та рівнинного Криму; мігрує і зимує скрізь[2].

Чисельність в Європі дуже велика, оцінена в 2,4—4,2 млн пар, в Україні — 345—460 тис. пар[3].

Coccothraustes coccothraustes

У гніздовий період тісно пов'язаний з широколистяною деревною рослинністю. Віддає перевагу старим, як затіненим, так і розрідженим лісам з перевагою широколистяних дерев (дуб, граб, клен, ясен). Зустрічається в дібровах, дубово-грабових, дубово-ясеневих, ялиново-широколистяних лісах. Деякі пари гніздяться у старих листяних парках в містах.

Гніздиться окремими парами. Гніздо розташовує на деревах, зазвичай на висоті 3—5 м, зрідка 2—2,5 м або до 15 м. Будує гніздо переважно на листяних деревах (дуб, граб, клен, липа, груша, береза, горобина), іноді на високих кущах (ліщина, глід). Розміщує його, як правило, в кроні дерева, біля стовбуру, в розгалуженні товстої гілки або на тонких гілках біля вершини дерева.

Гніздо у вигляді плоскої чаші. Його стінки та дно складені з сухих деревних гілочок та мають по верхньому краю включення з лишайників, інколи з суцвіть трав. Лоток вистелений порівняно тонким шаром дрібних корінців, нерідко смужками лика, стеблами трав з домішкою кінського волосся. Кладка складається з 4—6 (частіше 5) яєць, іноді з 3. Шкаралупа злегка блискуча, зеленувато-сірого або блідо-блакитнувано-зеленого кольору, вкрита рідкими темно- та оливково-бурими досить крупними поверхневими плямами та завитками. Глибока плямистість світло-сіра.

Свіжі кладки з'являються в травні. Насиджує кладку самка, у цій час її годує самець, воно триває 11—13 (частіше 12) діб[4].

Живиться кісточками черемхи та вишні, менш охоче поїдає горобину та бузину, а також насіння граба, клена, чортополоху, соняшника, букові горішки. Навесні живляться також бруньками та молодими пагонами, а влітку — комахами (голі гусениці метеликів, травневі хрущі тощо).

Спів його – тріскучі й різкі звуки, які лунають іноді годинами. Цей птах завдає досить значної шкоди вишневим садкам. У неволі костогриз швидко звикає до свого оточення, не перебірливий у їжі, легко приручається, але небезпечний: коли він озлоблений, то люто кусає все, що потрапить під його міцний дзьоб[5].

• Кныш Н.П. Некоторые черты биологии дубоноса в лесостепье Сумщины // Беркут. — 1998. — Т. 7, вип. 1—2. — С. 70—81.(рос.)