Кочубей Василь Васильович (ад'ютант)

Василь Васильович Кочубей (*10 березня 1892 — †14 березня 1971, Нойффен, Німеччина) — особистий ад'ютант гетьмана Української Держави Павла Скоропадського, полковник ЗС УД, Генеральний писар Вільного козацтва (1917—1918).

Василь Кочубей (кр. справа) з Павлом Скоропадським

Онук українського хіміка Петра Кочубея.

Біографія
Олександр Палтов (ліворуч), Василь Кочубей (у центрі), Федір Лизогуб (праворуч)

Народився на Полтавщині[1] у сім'ї камергера Василя Кочубея. Із родиною Павла Скоропадського його сім'я жила по сусідству у Глухівському повіті Чернігівської та Прилуцькому Полтавської губернії. Дід Василя Кочубея та батько Павла Скоропадського були добрими друзями.

Освіту отримав у Відні та Санкт-Петербурзі. Закінчив реальне училище у Царському Селі.

На військовій службі з 1911. Спочатку як охотник до 3-го ескадрону Кавалергардського полку. Успішно склав іспити при Миколаївському кавалерійському училищі, отримав звання корнета (1912).

На фронтах Першої світової війни у 1914—1917 роках. Поручник від 8 травня 1916, штабс-ротмістр від 28 серпня 1916. По закінченні 26 січня 1917 підготовчих курсів Миколаївської військової академії (1-ї черги) призначений старшим ад'ютантом до штабу 34-го армійського корпусу генерала Павла Скоропадського. Звільнений із військової служби у грудні 1917 року.

16 жовтня 1917, на I з'їзді Вільного козацтва, Павло Скоропадський обраний Генеральним отаманом Вільного козацтва, а Василь Кочубей, його ад'ютант, — Генеральним писарем (Канцлером), хоча їх і не було на з'їзді[2].

У серпні 1918, за дорученням Павла Скоропадського, виїжджав до Берліна як секретар прем'єр міністра Федора Лизогуба та товариша міністра закордонних справ Олександра Палтова із дипломатичною місією з питань Криму і флоту[3].

Розмовляв українською мовою, добре володів також німецькою, французькою, російською.

Автор спогадів про Павла Скоропадського, надрукованих у часописі «Військова бувальщина»[4] № 95 та 96 (1969), та про генерала Якова Гандзюка, там само, № 79 (1966).

Родина

Нащадки проживають у штаті Флорида (США).

Примітки
  1. Загальний список старшин Генштабу Української Держави. Складений 21 листопада 1918 року.— У кн.: Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора. 2007.— С. 535.
  2. Савченко Виктор. Павел Скоропадский
  3. Павло Скоропадський. Спогади. Кінець 1917—грудень 1918 / Наукове видання. Гол. ред. Ярослав Пеленський.— Київ-Філапдельфія, 1995.— 494 с. (Національна Академія Наук України, Інститут Української Археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Інститут східноєвропейських досліджень, Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. К. Липинського) ISBN 5-7702-0845-7
  4. Військово-історичний часопис «Военная быль» виходив російською мовою у Парижі від квітня 1952 до вересня 1974 року. Статті стосувалися Першої світової та Громадянської воєн на Московщині, історії армії.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.