Кочубей Володимир Іванович

1888 — народився в селянській родині в с. Жижниківці Білогірський район (Хмельницька область).

1905 — закінчив учительську семінарію.

1906 — розпочав учительську діяльність. Працював учителем початкових і старших класів шкіл-семирічок.

1908 — вступив до Житомирського учительського інституту, який закінчив у 1913. Надрукував матеріали краєзнавчих розвідок на сторінках газет «Вісті Волинського губернського земства» і «Нове життя для всіх».

1919–1922 — проходив військову службу в Червоній армії (Радянська армія).

1922 — розпочав плідну краєзнавчу та літературну діяльність.

Від 1923 — учитель професійно-технічної школи в м. Славута (нині Хмельницька область). Єдиний серед 8 працівників даної школи, хто мав статус «викладача інституту» і проводив уроки українською мовою.

1922 –1926 — бере участь у створенні краєзнавчих гуртків у містах і селах Славутського, Полонського, Красилівського, Судилківського, Ізяславського районів (Хмельницька область).

1926 — заснував та очолив «Шепетівський окружний музей в м. Славута». У складі музею три відділи: природничий, соціально-економічний та культурно-історичний. Штати музею на той час складалися з двох посад: директора (цю посаду від початку обіймав В. І. Кочубей) та лаборанта (М. Д. Савіцький). На посаді директора музею пропрацював до вересня 1934 р., коли музей було остаточно закрито, а фонди передано до Вінниці.

1926 — ініціював створення і згодом очолив Шепетівське наукове товариство при ВУАН.

1927–1929 — брав участь у проведенні двох геологічних і двох археологічних експедицій під науковим керівництвом професорів С. Гамченка та О. Безбородька.

1928–1929 — брав участь у систематичному обстеженні пам'яток давньоукраїнського сакрального й побутового мистецтва.

Від 1936 проживав у Москві.

1 вересня 1937 арештований за місцем проживання на околиці м. Москва за звинуваченням у контрреволюційній діяльності.

21 листопада 1937 засуджений до розстрілу за контрреволюційні наклепи на керівництво радянського уряду (Рада народних комісарів УРСР), захист розстріляних ворогів народу та за «готовность к совершению террористических актов».

8 грудня 1937 був страчений на Бутовському полігоні Москви.

Реабілітований у січні 1961 року.

Кочубей Володимир Іванович — автор монографій:

• «Археологічне обстеження берегів р. Горинь у 1928 р.»,
• «До реєстрації археологічних першоджерел на Шепетівщині»,
• «Довідник Шепетівщини»,
• «Екскурсант Шепетівщини» (Шепетівка, 1929).

• Історія НАН України
• Археологія
• Краєзнавство
• Шепетівка

• Хмельницька обласна рада. Білогірський район
• Шепетівський краєзнавчий музей на www.museum-ukraine.org.ua (Журнал «Музеї України»)

• Нестеренко В. А. Етнонаціональний розвиток Славутчини в 20–30-ті роки ХХ століття. В кн.: Сангушківські читання: Збірник наукових праць I Всеукраїнської наукової конференції. Львів, 2004
• Берковський В. Г. Студії з історії Славутчини, К., 2008
• Центральний державний архів вищих органів влади України, ф. 166, оп. 6, спр. 2762, арк. 15–15 зв.