Кочур Валентина Олексіївна

Валентина Олексіївна Кочур (нар.. 5 вересня 1941, Донецьк, Українська РСР) — радянська і українська оперна співачка. Народна артистка України (1991), лауреатка премії «Образ Мрії» (1995)[1], педагог Національної Музичної Академії України ім. П. І. Чайковського (з 2000 року), професор (з 2008 року).

Кочур Валентина Олексіївна
Основна інформація
Дата народження 5 вересня 1941(1941-09-05) (80 років) або 1941
Місце народження Сталіно, Українська РСР, СРСР або Сталіно, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР і Україна
Професії співачка, оперна співачка
Співацький голос мецо-сопрано
Нагороди

Життєпис

Валентина Олексіївна Бірюкова народилася 5 вересня 1941 року в Донецьку. З 1963 року навчалася в Донецькому музичному училищі. На четвертому курсі перейшла до Київської державної консерваторії. Вона стала однією з п'яти абітурієнтів, яких в той рік прийняли на вокальне відділення[2]. У 1970 році закінчила Київську державну консерваторію.

З 1972 по 1974 роки виступала на сцені Новосибірського театру опери та балету. З 1974 року стала солісткою Дніпропетровського державного академічного театру опери та балету.

З 1976 по 2010 роки Валентина Кочур виступала в Національній опері України[3].

Обрані партії
  • Настя, татарка — «Тарас Бульба» Миколи Лисенка;
  • Настя — «Служниця» Михайла Вериківського;
  • Мавра — «Золотий обруч» Бориса Лятошинського;
  • Ваня — «Життя за царя» Михайла Глінки;
  • Княгиня — «Русалка» Олександра Даргомижського;
  • Марфа — «Хованщина» Модеста Мусоргського;
  • Хівря — «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського;
  • Шинкарка, Марина Мнішек — «Борис Годунов» М. Мусоргського;
  • Любаша — «Царська наречена» Миколи Римського-Корсакова;
  • Любава, Нежата — «Садко» М. Римського-Корсакова;
  • Кончаківна — «Князь Ігор» Олександра Бородіна;
  • Ольга, Няня — «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського;
  • Любов Кочубей — «Мазепа» П. Чайковського;
  • Графиня — «Пікова дама» П. Чайковського;
  • Мати — «Арсенал» Г. Майбороди;
  • Комісар — «Оптимістична трагедія» О. Холмінова;
  • Ксенія — «Тихий Дон» І. Дзержинського;
  • Графиня Монморансі — «Анна Ярославна, королева Франції» А. Рудницького;
  • Зибель — «Фауст» Ш. Гуно;
  • Орфей — «Орфей і Еврідіка» Х. Глюка;
  • Кармен — «Кармен» Ж. Бізе;
  • Еболі — «Дон Карлос» Дж. Верді;
  • Ульріка — «Бал-маскарад» Дж. Верді;
  • Амнеріс — «Аїда» Дж. Верді;
  • Азучена, Інес — «Трубадур» Дж. Верді;
  • Магдалена — «Ріголетто» Дж. Верді;
  • Еліс — «Лючія де Ляммермур» Р. Доніцетті;
  • Лючія — «Сільська честь» П. Масканьї;
  • Ортруда — «Лоенгрін» Р. Вагнера.

Примітки
  1. Валентина Кочур: «МОЯ МЕЧТА СБЫВАЕТСЯ»
  2. «Графиня» серьезного искусства[недоступне посилання з Октябрь 2018]
  3. Лариса ТАРАСЕНКО (13 січня 2022). «Кармен для мецо-сопрано – то і мрія, і планка, і екзамен». Валентина КОЧУР, прима Національної опери, в недавньому минулому її солістка, а тепер педагог Національної музичної академії України відзначає ювілей (укр.). Г-та «День» №73-74. Процитовано 2022-1-13.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.