Краса в природі

Краса в природі — об'єктивна естетична властивість природи, результат гармонії і завершеності частин і фарб її живого і неживого світу, прояв її естетичних ознак[1][2][3][4][5][6][7][8][9][10]. На думку ряду фахівців, краса в природі існує незалежно від людини[1][2][3][4][6][7]. Як вважають деякі фахівці в області природоохоронної естетики, найбільш красива і здійснена природа дика, вона є зразком краси. Краса в природі здатна викликати в людині безкорисливу любов, почуття радості, свободи, але разом з тим, якщо немає етичної складової, і егоїстичні почуття[1][2][4][7]. Вивченням краси в природі і розробкою заходів щодо її захисту займається природоохоронна естетика[4][5][8].

Види краси природи
  1. Зорова краса — візуальне сприйняття різноманітних барв природи (білизна хмар, барвисте буйство кольорів, нескінченна синява моря, яскрава зелень лугів), що викликають естетичне захоплення[4][5][8].
  2. Звукова краса — властивість звуків природи (шум дощу, прибою, спів птахів) створювати гармонію, усвідомлювану як якесь благо[4][5][8].
  3. Тактильна краса — тактильне (на дотик) враження від об'єктів природи, яке виражається у в'язкості мулу, шишкуватість лави, гладкість воскових листків, шовковистість трав[4][5][8].
  4. Нюхова краса (краса ароматів природи, пахощі) — властивість природних запахів (аромати квітів, запахи ґрунтів, листя, моря) доставляти людям задоволення[4][5][8].
  5. Смакова краса — властивість смаків природи, проявляється в сріблястій чистоті джерельної води, смаку трав, плодів, ягід[4][5][8].

Краса в природі на думку Володимира Соловйова

Соловйов Володимир Сергійович — російський філософ, богослов, поет, публіцист, літературний критик; почесний академік Імператорської Академії наук по розряду красного письменства (1900). Стояв біля витоків російського «духовного відродження» початку XX ст. У 1889 році вперше опублікував в журналі «Вопросы философии и психологии» статтю Красота в природе.

Прекрасне незводиме до корисного. Краса є щось безумовно-цінне, тобто вона цінується не як засіб для досягнення якоїсь іншої мети, а сама по собі. Будучи такою поцінованою безглуздістю, краса є для нас предметом безкорисливого, безвільного споглядання.

Краса — це «перетворення матерії через втілення в ній іншого, надматеріального початку».

Краса — не зовнішнє втілення всякого внутрішнього змісту, це обов'язково втілення ідеального змісту: краса є «втілення ідеї». Що стосується відмінності між ідеальним і матеріальним, то не тільки речовина в неорганічному світі, але і життєві інстинкти в світі органічному матеріальні. Тому, приміром, гусеницю або свиню, незважаючи на те, що їх зовнішній вигляд чудово втілює їх внутрішній зміст — ненажерливість — ніяк не можна назвати гарними. Зовнішнє втілення життєвого інстинкту, як у глистів (статевий інстинкт), гусені, каракатиць, свиней (інстинкт харчування) стає навіть потворним, коли цей матеріальний начаток проривається назовні там, де ідеальне вже якоюсь мірою підкорило матерію.

Краса — «об'єктивна форма речей в природі». Це означає, що краса існує в природі, а не тільки в нашому сприйнятті природи; краса існує об'єктивно, незалежно від людини. Це пов'язано з тим, що ідея, втілення якої в матерії і створює красу, існує об'єктивно, а «в розумному пізнанні ми знаходимо тільки відображення всесвітньої ідеї, а не дійсну присутність її в пізнаючому і пізнаванному».

Див. також

Примітки
  1. Thompson J. Aesthetics and the value of nature // Environmental values. — 1995. — № 3. — Р. 291–305.
  2. Hargrove E. Foundation of environmental ethics. — New Jersey : Prentice Hall, 1988. — 229 p.
  3. Тетиор А. Н. Целостность, красота, целесообразность мира множественной природы. — М.: Твер. типография, 2004. — 444 с.
  4. Sepanmaa Y. The beauty of environment. — Helsinki : Suomalainen tiedeakatemia, 157 p.
  5. Борейко В. Є., Пустовіт Н. А. Екологічна естетика. — К.: КЕКЦ, 2012. — 72 с.
  6. Леопольд О. Календарь песчаного графства. — М.: Прогресс, 1980. — 216 с.
  7. Рескин Дж. Искусство и действительность. — М., 1900. — 319 с.
  8. Борейко В. Е. Введение в природоохранную эстетику. — К.: КЭКЦ, 2005. — 104 с.
  9. Родоман Б. Б. Эстетика ландшафта // Наука о культуре. Итоги и перспективы. — 1995. — Вып. 3. — С. 4-19.
  10. Романенко В. Т. О красоте природы // Эстетика и современность. — М.: Просвещение, 1965. — С. 215–244.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.