Красногвардійське

Красногварді́йське (до 1945 р. Курма́н-Кемельчі́, крим. Qurman, рос. Красногвардейское) селище міського типу1957 року) в Україні, в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим, адміністративний центр району.

смт Красногвардійське
Герб Красногвардійського Прапор Красногвардійського
Автостанція «Красногвардійське». 2015 р.
Автостанція «Красногвардійське». 2015 р.
Країна  Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Красногвардійський район
Рада Красногвардійська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Красногвардійське 
Основні дані
Засноване
Статус із 25.05.1957 року
Площа  км²
Населення 10 779 (на 2014 рік)[1]
Поштовий індекс 97000
Телефонний код +380 6556
Географічні координати 45°29′41″ пн. ш. 34°17′41″ сх. д.
Висота над рівнем моря 46 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Урожайна
До обл. центру:
 - залізницею: 66 км
 - автошляхами: 69,5 км
Селищна влада
Адреса 97000, смт. Красногвардійське, вул. Советська, 3
Голова селищної ради Козицький Віктор Йосипович
Карта
Красногвардійське
Красногвардійське

Красногвардійське у Вікісховищі

Загальні відомості

Розташоване в центральній частині степового Криму, за 66 км від Сімферополя. На території селища є залізнична станція Урожайна.

Через Красногвардійське проходить автодорога E105 Сімферополь—Харків. Є автостанція приміського сполучення.

Історична назва, змінена в 1944 р. після депортації кримських татар, Курман-Кемельчі. Селище розташоване на магістральній залізниці Севастополь—Сімферополь—Мелітополь, що зв'язує Крим з континентом.

Динаміка чисельності населення

  • 1805 рік — 48 осіб (усі кримські татари)
  • 1926 рік — 811 осіб (617 росіян, 74 євреїв, 61 німець, 24 українця, 8 вірменів, 5 кримських татар, 5 греків).
  • 1939 рік — 1 754 осіб.
  • 1989 рік — 11 574 осіб.
  • 2001 рік — 11 168 осіб.
  • 2006 рік — 10 700 осіб, з яких 58 % — росіяни, 24,9 % — українці, 16,6 % — кримські татари та інші.

Історія

Храм поблизу автостанції. Красногвардійське. 2015 р.
Красногвардійське. Школа. 2016 р.

На початку 60-х рр. XIX ст. село Курман-Кемельчи входило до складу Перекопського району. У 18741875 поряд з селом була проведена Лозово-севастопольська залізниця, побудована станція. Населений пункт став швидко розростатися.

У 1900 р. тут було відкрите однокласне земське училище.

У 1918 р. встановлена радянська влада.

У 1923 р. Курман-Кемельчи увійшов до складу Джанкойського району, а з 1930 — до складу Біюк-Онларського району.

З 1935 р. селище стало центром новоствореного Тельманського району.

У 19411944 рр. селище перебувало під німецькою окупацією.

Селище внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[2].

Економіка

Основні підприємства: ОАТП «Красноногвардійський маслобойний завод», завод продтоварів, ОАТП «Красногвардійська друкарня», Урожайненський комбінат хлібопродуктів, хлібокомбінат.

Соціальна сфера

У селищі працюють дві загальноосвітні школи, професійно-технічне училище; 2 будинки культури, 2 бібліотеки, музична школа, центр дитячої та юнацької творчості, ДЮСШ; центральна районна лікарня, притулок. Є музей, два відділення банку; парк. Діють 3 релігійні общини.

Персоналії

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. Український інститут національної пам'яті. Перелік міст та сіл до перейменування

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.