Краста

Краста є одним із найменших міських поселень Албанії та центром колишньої общини Мартанеш в області Дібер. Лежить на плато, на східному схилі гори Калті заввишки 1592 м, яка є частиною гори Малі і Лопас. Розташоване на висоті 1100 м над рівнем моря, що робить його найбільш високогірним містечком Албанії[3]. Розташоване у відносно ізольованій гористій місцевості за 20 км від найближчого міста Булькізи[4]. Відстань від Тирани по дорозі становить 145 км, хоча лише 40 км по прямій. Очікують, що завершення шосе Арбер скоротить відстань до столиці вдвоє[5]^:4.

В муніципалітеті Булькіза, особливо у селах Крайка і Шупенза знайдено ранні археологічні свідчення проживання людей[6]^:8, а в селі Гйон, неподалік від Красти, знайдено кам'яну сокиру, яка нині перебуває в експозиції Історичного музею в Буррелі. Це свідчить про заселеність регіону ще від часів кам'яної доби.

25 лютого 1965 року 11 учасників геологічної експедиції Батра зникли під несподіваною лавиною біля струмка Батра (приблизно за 5 км від місця, де пізніше з'явилось містечко Краста), коли намагались врятувати одного зі своїх товаришів. Нову копальню, яка розпочала роботу 1967 року[4][7]^:41, названо на їхню честь «11 героїв» (алб. 11 Heronjtë)[8].

Містечко засноване 1970 року в муніципалітеті Мат як місце проживання шахтарів нової копальні Батра[4][8][9]. Ця шахта розпочала роботу 1971 року[10]^:48. Перші жителі поселились у Красті в 1974 році і община поступово виросла до невеликого міського поселення, вигляд якого формувався згідно з попереднім планом. 1979 року Красту офіційно проголосили містечком[9]. 1987 року тут побудовано завод зі збагачення хрому[4]. Після розділення муніципалітету Дібер у 1992 році місцева адміністрація стала підпорядкованою сформованому тоді округу Булькіза[6] разом з усією общиною Мартанеш, і стала його центром.

Перші жителі поселилися в Красті 1974 року. Станом на 2005 рік населення містечка становило 1540 осіб[8]. Станом на 2011 рік було 2142 жителів у складі 477 родин. Це становить 82 % від загального населення общини Мартанеш, у якій проживає 2601 особа у складі 658 родин[4]. Попри невелике підвищення населення містечка, багато жителів регіону емігрували за кордон.

Жителі Красти і навколишніх сільських місцин є передусім послідовниками суфійського ордену Бекташі, але є також і значна католицька община єпархії Решені, заснованої 7 грудня 1996 року, яка включає округи Булькіза, Дібра і Мат[11].

У серпні 1930 року орден Бекташі встановив у Албанії свою штаб-квартиру[12] після заборони в Туреччині восени 1925 року всіх орденів дервішів. Албанська община Бекташі поділялась на 6 районів і текке Краста була штаб-квартирою району Ельбасан[13]. 1967 року комуністична диктатура заборонила релігію і лише через чверть століття, 22 березня 1990 року, знову відбулося святкування Навреза. Ця подія позначила офіційне відродження бекташизму в країні. Навіть Мати Тереза прибула на святкування і відвідала штаб-квартиру ордену Бекташі в Тирані[12].

Щороку 29 червня на південний схід від Красти[14] віряни Бекташі збираються звідусіль, щоб відсвяткувати день Баліма Султана (алб. Ballëm Sulltan)[15] — другої за важливістю особи в ордені Бекташі[16].

Попри багатство природних ресурсів, рівень безробіття є високим. Гірництво є головним сектором економіки містечка, тоді як населення виживає головним чином шляхом римесси. Багато родин проживають у злиднях; 32,4 % родин у общині Мартанеш також отримують державні дотації[4]. У січні 1998 року система водопостачання містечка отримала 600 млн леків від Міністерства будівництва і суспільних відносин на будівництво 40 установок водопостачання[17].

• Krasta town centre (PANORAMIO)
• View of the town from Krasta mine (PANORAMIO)^{[недоступне посилання з серпня 2019]}