Крейг Вентер

Крейг Вентер (14 жовтня 1946, Солт-Лейк-Сіті)— американський біолог і біотехнолог. Брав участь у геномному проєкті людини разом із заснованою ним компанією «Celera Genomics». Засновник та директор «Інституту Крейга Вентера». Дослідник мінімальних геномів живих організмів, океанічних мікроорганізмів, мікробіому людини.[6]

Крейг Вентер
англ. John Craig Venter
Народився 14 жовтня 1946(1946-10-14)[1][2][3] (75 років)
Солт-Лейк-Сіті, США[4]
Країна  США
Діяльність біохімік, генетик, підприємець, дослідник
Alma mater Каліфорнійський університет у Сан-Дієго і Mills High Schoold
Галузь молекулярна біологія
Заклад Університет штату Нью-Йорк у Баффалоd
Ступінь доктор філософії
Членство Національна академія наук США[5] і Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки: геном людини, синтетична біологія, штучні організми
У шлюбі з Barbara Rae-Venterd і Claire M. Fraserd
Нагороди Медаль Левенгука (2015)
Особ. сторінка jcvi.org
 Крейг Вентер у Вікісховищі

Біографія

У 1967—1968 роках служив у медичній службі ВМС США під час війни у В'єтнамі. Після закінчення служби вчився в Університеті Каліфорнії у Сан-Дієго, де отримав ступінь бакалавра біохімії у 1972 році та пізніше в 1975 році ступінь доктора філософії з фізіології та фармакології.

З 1976 року Крейг Вентер працював асистентом професора фармакології та терапевтики в Університеті Баффало та в англ. Roswell Park Memorial Institute. Він досліджував структуру та функції адренергічних та мускаринових холінергічних рецепторів. У 1984-1992 роках він був призначений керівником секції в Національному інституті нейрологічних розладів та інсульту в рамках Національних інститутів здоров'я в Бетесді.

З 1992 року перейшов до неприбуткової організації Інститут геномних досліджень (англ. The Institute for Genomic Research), був його президентом до 1998 року. З 1998 до 2002 року працював у компанії Applera, як голова її нового підрозділу Celera Genomics. Після 2002 року створив низку дослідницьких неприбуткових організацій, які надалі були об'єднані з Інститутом геномних досліджень у Інститут Дж. Крейга Вентера. З 2006 року очолює цей приватний неприбутковий інститут.

Наукова діяльність

Під час роботи в Університеті Баффало та в Національних інститутах здоров'я вивчав структуру та функцію нейромедіаторів та їх рецепторів. Надалі доєднався до Проекту геному людини. Під керівництвом Вентера було створено нову методику пошуку генів у геномах — тег експресованої послідовності, яка дозволяла швидко знаходити тисячі потенційних генів.[7] Також був одним з піонерів автоматичного секвенування ДНК.

У 1998 році Вентер запропонував патентувати послідовності секвенованих генів та геномів з їхньою подальшою комерціалізацією. Урядові організації виступили з різкою критикою такої пропозиції, а Інститут геномних досліджень Вентера був позбавлений фінансування в рамках Проекту геному людини. Тоді Вентер перейшов до комерційного проекту, де, використовуючи відкриті бази даних Національного центру біотехнологічної інформації США, намагався швидше за міжнародний проект прочитати геном людини. У лютому 2000 року команда Вентера з Celera Genomics опублікувала в журналі Science огляд геному людини.[8] У березні того ж року президент США Білл Клінтон та прем'єр-міністр Великої Британії Тоні Блер заявили, що геном людини має бути повністю відкритою публічною інформацією. У червні за їх посередництва було офіційно оголошено про одночасне прочитання геному людини комерційним проектом під керівництвом Крейга Вентера та Проектом геному людини, очолюваного Френсісом Коллінзом.

В рамках власного Інституту Дж. Крейга Вентера Вентер веде дослідження мікробіому океану та людського організму, продовжує дослідження геному людини, вивчає мінімальні геноми прокаріотів, займається синтетичною біологією.

У 2009 році Крейг Вентер зі співавторами опублікували роботу, в якій продемонстрували створення штучного геному мікоплазми з синтезованих хімічним шляхом фрагментів ДНК, які потім методами клонування ДНК були зшиті та вставлені до клітини наявного в природі виду мікоплазми. Отриманий синтетичний організм змінився відповідно до вставленого геному та був життєздатним.

У 2016 році Крейг Вентер опублікував нове дослідження штучного геному мікоплазми, в якому показав, що до мінімального геному входить низка генів з невідомими функціями.[9]

Нагороди

Див також
  • Порівняння програмного забезпечення для моделювання молекулярної механіки
  • Mодель клітини
  • Молекулярне моделювання на графічних процесорах
  • Візуалізація біологічних даних

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Munzinger Personen
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #131452835 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. NNDB — 2002.
  6. About J. Craig Venter, PhD. J. Craig Venter Institute Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.(англ.)
  7. Adams, M.; Kelley, J.; Gocayne, J.; Dubnick, M.; Polymeropoulos, M.; Xiao, H.; Merril, C.; Wu, A.; Olde, B.; Moreno, R.; et, a. (1991). Complementary DNA sequencing: expressed sequence tags and human genome project. Science 252 (5013): 1651–1656. ISSN 0036-8075. doi:10.1126/science.2047873.
  8. Venter, J. C. (2001). The Sequence of the Human Genome. Science 291 (5507): 1304–1351. ISSN 00368075. doi:10.1126/science.1058040.
  9. Hutchison, C. A.; Chuang, R.-Y.; Noskov, V. N.; Assad-Garcia, N.; Deerinck, T. J.; Ellisman, M. H.; Gill, J.; Kannan, K.; Karas, B. J.; Ma, L.; Pelletier, J. F.; Qi, Z.-Q.; Richter, R. A.; Strychalski, E. A.; Sun, L.; Suzuki, Y.; Tsvetanova, B.; Wise, K. S.; Smith, H. O.; Glass, J. I.; Merryman, C.; Gibson, D. G.; Venter, J. C. (2016). Design and synthesis of a minimal bacterial genome. Science 351 (6280): aad6253–aad6253. ISSN 0036-8075. doi:10.1126/science.aad6253.


Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.