Кремень Василь Григорович

Народився 25 червня 1947 року в селі Любитове Кролевецького району Сумської області. Українець. Батько Григорій Мусійович (1921—1990) і мати Варвара Іванівна (1928) — селяни. У 1965 році із золотою медаллю закінчив середню школу, після чого рік працював слюсарем в автопарку у місті Конотопі. Упродовж 1966—1971 років навчався у Київському державному університеті імені Шевченка на філософському факультеті, де протягом 1971—1979 роках пройшов шлях від аспіранта до заступника декана факультету.

У 1976 році захистив кандидатську, а в 1991-му — докторську дисертації. 3 1979 по 1986 рік працював у ЦК Компартії України, а в 1986—1991 pp. — у ЦК КПРС, де займався питаннями розвитку освіти і науки. Протягом 1991—1992 років був заступником директора Інституту соціально-політичних досліджень РАН, упродовж 1992—1994 років обіймав посаду заступника директора з наукової роботи та завідувача відділу методології соціально-політичного розвитку Національного інституту стратегічних досліджень України.

У 90-х роках працював в Адміністрації Президента України: керував службою з питань гуманітарної політики і був заступником Глави Адміністрації Президента України — керівником управління внутрішньої політики. 1997 року став президентом Національної академії педагогічних наук України. У 1998 році В. Г. Кремень обраний депутатом Верховної Ради України[1], там він очолював підкомітет з фахової освіти Комітету з питань науки і освіти. Упродовж 1999—2005 років обіймав посаду міністра освіти і науки України.

Загалом В. Г. Кремень — автор більше 800 наукових праць з проблем філософії, педагогіки та соціально-політичного розвитку суспільства. Головний редактор науково-теоретичного та інформаційного журналу АПН України «Педагогіка і психологія», голова редакційної колегії науково-практичного журналу «Директор школи, ліцею, гімназії», член редколегій: теоретичного та науково-методичного часопису «Вища освіта України», науково-практичного журналу «Гуманітарні науки», соціально-гуманітарного наукового журналу «Людина і Політика», науково-педагогічного журналу «Рідна школа», наукового часопису «Філософія освіти» й інших наукових періодичних видань.

• Орден князя Ярослава Мудрого III ст (23 серпня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення обороноздатності, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-ї річниці незалежності України[2]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (18 травня 2017) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм[3]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (27 червня 2012) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[4]
• За визначні здобутки ученого нагороджено орденом «За заслуги» І, ІІ і ІІІ ступенів, Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, орденом Нестора-літописця та інші. Удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки, Міжнародної премії ім. Г. С. Сковороди, премії НАН України ім М. І. Костомарова.
• Державна премія України в галузі освіти 2013 року — у номінації «наукові досягнення в галузі освіти» за цикл наукових праць «Філософія освіти: пошук пріоритетів» (у складі колективу)[5]
• Премія імені Петра Тронька (2017)[6]

Основні монографії:

• «Коллективность и индивидуальность: судьба одной из ключевых социалистических идей» (1990)
• «Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду)» (1996)
• «Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації» (1999)
• «Освіта і наука України: шляхи модернізації» (факти, роздуми, перспективи) (2003)
• «Україна: проблеми самоорганізації» (2003)
• «Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати» (2005)
• «Філософія національної ідеї: Людина. Освіта. Соціум» (2007)
• «Феномен інновацій: освіта, суспільство, культура» (2008)
• «Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору» (2009)
• «Еліта: витоки, сутність, перспектива» (за редакцією В. Г. Кременя) (2011)
• «Синергетика в освіті: аспект людиноцентризму» (2012)
• «Україна у добу глобалізації (начерки метадисциплінарного дослідження)» (2013)
• «Філософія людиноцентризму в освітньому просторі» (2018)
• Підручники: для вищої школи: «Політологія: наука про політику» (2002)
• «Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції» (2005)
• «Філософія: Логос. Софія. Розум» (2006)
• «Філософія управління» (2007)
• «Філософія: Історія, суспільство, освіта» (2011)
• «Философия общения» (2011) та інші, для загальноосвітньої школи: «Філософія» (2012).

• В. М. Ткаченко. Кремень Василь Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 321. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Л. Г. Долганова. Кремень Василь Григорович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Офіційна біографія
• Офіційна біографія
• Ще одна біографія, менше тексту але більше фактів
• Кремень Василь Григорович // © 2015 Товариство «Знання» України, Біографія Василя Кременя

• 13922 Кременія — астероїд, названий на честь політика.

• Особиста сторінка
• Електронний архів наукових праць В. Г. Кременя в Електронній бібліотеці НАПН України