Кремко Олександр Олександрович

Олекса́ндр Олекса́ндрович Кремко́ (18 травня 1944 — 27 грудня 2020) — український фотограф, письменник, громадський діяч, член Спілки журналістів СРСР (з 1970 року).

Олександр Олександрович Кремко
Народився 18 травня 1944(1944-05-18)
Велика Корениха, Варварівський район, Миколаївська область, УРСР, СРСР
Помер 27 грудня 2020(2020-12-27) (76 років)
Каліфорнія
Громадянство  СРСР→  Україна
Діяльність фотограф
Alma mater Миколаївський педагогічний інститут
Партія КПРС
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Звання
Заслужений журналіст України
Почесний громадянин міста Миколаєва

Життєпис

Народився в селі Велика Корениха (нині — в межах міста Миколаїв).

З 1951 по 1961 роки навчався у миколаївській СШ № 7. Ще у шкільні роки зацікавився фотографією. У 7-10 класах відвідував кіностудію при Палаці піонерів, керівником якої був Марк Трейгер - відомий режисер та оператор. Разом із ним знімав свої перші телевізійні фільми, демонстрували їх у Миколаєві, возили на всеукраїнські та всесоюзні фестивалі аматорських і дитячих стрічок.

Був наймолодшим фотокором газети «Трибуна рабочего», де опублікував знімки Павла Тичини, Олеся Гончара (відвідували Миколаїв неодноразово).

Після закінчення школи працював на миколаївському суднобудівному заводі імені Носенка, спочатку в механічному цеху № 39, а згодом — у заводській кінофотостудії.

У 1963—1966 роках проходив дійсну строкову військову службу в лавах ЗС СРСР у складі 32-ї ракетної дивізії РВСП. Після демобілізації повернувся на суднобудівний завод, вступив до миколаївського фотоклубу.

У 1966 році була заснована обласна комсомольська газета «Ленінське плем'я» і О. О. Кремко був зарахований до її штату, згодом перейшов на роботу до агенції ТАРС-РАТАУ. У 1968 році заочно вступив на філологічний факультет Миколаївського педагогічного інституту за спеціальністю «російська мова і література». З 1981 року — кореспондент Укрінформу по Миколаївській області. Був серед перших, хто створював газету «Рідне Прибужжя», пізніше працював у «Вечірньому Миколаєві».

Роботи Олександра Кремка публікувалися у найбільших періодичних виданнях України і СРСР, а також за кордоном: у газетах, журналах, фотоальбомах. Його персональні виставки проходили у Миколаєві, Києві, Москві, за межами колишнього СРСР. О. О. Кремко увічнив Героїв Радянського Союзу, Героїв України, Героїв Соціалістичної праці, перших секретарів ЦК КПРС, президентів України, льотчиків-космонавтів, міністрів, уславлених корабелів, а також роботу XXV—XVII з'їздів КПРС, XVII—XXI з'їздів ВЛКСМ, І-й з'їзд народних депутатів СРСР, Московську Олімпіаду, Міжнародний фестиваль молоді та студентів у Москві, міжнародні військові навчання, паради.

Його фотороботи друкувалися в найбільших виданнях країни: «Правда», «Известия», «Огонёк», «Советский Союз», а з появою рідкісних світлин з випробувань ТАКР «Адмирал флота Кузнецов» (1989) — на обкладинках провідних видань світу.

Персональні виставки майстра проходили як в Україні, так і за кордоном.

Останнім часом вийшло десять фотоальбомів його робіт, найвідоміші серед яких — «По Южному Бугу», «Город, где рождаются корабли», «Николаевский зоопарк», «Миколаїв», «Миколаївщина», «Есть только миг…», книга спогадів «Жизнь за кадром».

Автор автобіографічної книги «Життя за кадром».

З виходом на пенсію виїхав із дружиною Наталією до дочки Олени в Каліфорнію, США.

Активно продовжував фотографувати, робити дописи в соціальних мережах, цікавитися життям Миколаєва, писати спогади.

Нагороди і почесні звання

Заслужений журналіст України (04.05.1994[1]).

У 1999 році визнаний переможцем щорічної загальноміської програми «Городянин року» в номінації «Засоби масової інформації»

Лауреат міжнародного рейтингу «Золота фортуна» (2000, 2005).

У 2002 році присвоєне звання «Почесний громадянин міста Миколаєва» (Рішення Миколаївської міської ради від 26.09.2002 року № 5/1 "Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Миколаєва»).

У 2003 році визнаний переможцем творчого конкурсу до 80-річчя Укрінформу.

Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня (16.11.2004[2]), Почесною грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом», ювілейною медаллю «20 років Незалежності України», почесним знаком «За заслуги перед Миколаєвом».

Примітки
  1. Указ Президента України № 208/94 «Про присвоєння почесного звання „Заслужений журналіст України“».
  2. Указ Президента України № 1407/2004 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників радіо, телебачення і зв'язку».

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.