Ракетні війська стратегічного призначення СРСР
Раке́тні війська́ стратегі́чного призна́чення (РВСП, рос. Ракетные войска стратегического назначения, РВСН) — окремий вид військ у Збройних силах СРСР, що мав на озброєнні міжконтинентальні балістичні ракети з ядерними боєголовками мобільного і стаціонарного базування. Сухопутний компонент ядерної тріади.
РВСП були військами постійної бойової готовності.
Після розпаду СРСР у 1992 році Російська Федерація успадкувала переважну більшість цих військ, сформувавши власні Ракетні війська стратегічного призначення.
Історія
Ракетні війська стратегічного призначення, як самостійний вид Збройних сил СРСР, утворені 17 грудня 1959 року.[1] Безперервне нарощування кількості і якісних характеристик ракетних комплексів, що перебували на озброєнні, сприяло встановленню ядерного паритету між СРСР та США у 70-х роках XX століття.
Структура
Керівні органи і управління
- Головний штаб РВСП (м. Одинцово, Московська область).
- 12-те Головне управління Міністерства оборони (відало арсеналами озброєння).
- Головне управління ракетного озброєння (ГУРО).
- Головне управління експлуатації ракетного озброєння (ГУЕРО).
- Головне управління комплектування і обладнання.
- Головне управління спеціального будівництва (Головспецбуд).
- Головне інженерне управління (ГІУ РВ).
- Управління бойової підготовки.
- Управління військово-навчальних закладів.
- Управління тилу.
- Центральний командний пункт.
- Центральний вузол зв'язку.
- Центральний обчислювальний центр (ЦОЦ РВ).
Бойовий склад
- 27-ма ракетна армія (м. Владимир).
- 31-ша ракетна армія (м. Оренбург).
- 33-тя ракетна армія (м. Омськ).
- 43-тя ракетна армія (м. Вінниця).
- 50-та ракетна армія (м. Смоленськ).
- 53-тя ракетна армія (м. Чита).
Командування
- Нєдєлін Митрофан Іванович, головний маршал артилерії (1959—1960).
- Москаленко Кирило Семенович, маршал Радянського Союзу (1960—1962).
- Бірюзов Сергій Семенович, маршал Радянського Союзу (1962—1963).
- Крилов Микола Іванович, маршал Радянського Союзу (1963—1972).
- Толубко Володимир Федорович, головний маршал артилерії (1972—1985).
- Максимов Юрій Павлович, генерал армії (1985—1992).
Примітки
- Феськов, 2004, с. 129.
Джерела
- Феськов В.И., Калашников К.А., Голиков В.И. Глава 3. Ракетные войска стратегического назначения Вооруженных Сил СССР // Советская Армия в годы «холодной войны» (1945—1991). — Томск, 2004. — С. 129—134 (167—174). — ISBN 5-7511-1819-7.
Посилання
- Музей ракетних військ стратегічного призначення (фото)
- Ракетные войска стратегического назначения Вооруженных Сил СССР. (Глава 3 из книги Советская Армия в годы «холодной войны»)(рос.) // militera.lib.ru
- Michael Holm, High Command Strategic Rocket Forces (GK RVSN)(англ.) // ww2.dk