Кренархеоти

Клітини коккоподібної, палочкоподібної, дископодібної або ниткоподібної форм. Розміри клітин варіюють від коків діаметром менше мікрометра (мкм) до філаментів завдовжки понад 100 мкм.

Клітинний цикл у Crenarchaeota влаштований однаково: короткий період до подвоєння ДНК (пререплікативний), а довгий після подвоєння (постреплікативний) — на нього припадає від 64 до 77 % всього клітинного циклу.

Серед Crenarchaeota є ацидофіли і нейтрофіли, облігатні і факультативні анаероби та строгі аероби, хемолітоавтотрофи і хемоорганотрофи. Багато Crenarchaeota використовують сірку в метаболізм.

Вперше Crenarchaeota були виявлені в протічній гарячій воді. Згодом вони виявлені в термальних джерелах, вулканічних котлах і ґрунтах вулканічних полів, в «чорних курцях», міні-вулканах і донних відкладеннях в геотермальних ділянках під водою. Таким чином, припускали, що до складу Crenarchaeota входять тільки термофільні і гіпертермофільні організми. Однак в 1996 році був виявлений психрофільний вид Crenarchaeum symbiosum, який живе при температурі 10 °C в асоціації з морськими губками. Також в складі цього типу архей виявлені форми, що живуть при температурі до -2 °C. Зараз Crenarchaeota виявляють в польових і лісових ґрунтах, озерних відкладеннях, морському детриті та активному мулі анаеробних очисних споруд. Аналіз рРНК з різних середовищ показав, що Crenarchaeota — найчисленніші археї в морському середовищі.

Crenarchaeota поширені по всьому світу. Зокрема, вони складають важливу частину планктону в полярних, помірних і тропічних водах. Описано два симбіотичних види Crenarchaeota: один живе в холодноводних голотуріях, інший виявлений в морських губках.

• Crenarchaeota from the University of Wisconsin Virtual Microbiology site.
• Comparative Analysis of Crenarchaeal Genomes (at DOE's IMG system)