Криволапов Михайло Олександрович

Криволапов Михайло Олександрович
Народився 16 вересня 1936(1936-09-16)
с. Антонівка, Білоцерківський район, Київська обл.
Помер 13 лютого 2020(2020-02-13) (83 роки)
Київ
Країна  Україна
Діяльність мистецтвознавець
Alma mater Київський державний художній інститут
Галузь мистецтвознавство
Звання професор
Нагороди
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «Ветеран праці»
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений діяч культури Польщі
Особ. сторінка krivolapov.com.ua

Кривола́пов Миха́йло Олекса́ндрович (16 вересня 1936, с. Антонівка, Білоцерківський район, Київська обл.13 лютого 2020, м. Київ) — український вчений-мистецтвознавець, педагог. Дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (1997), доктор мистецтвознавства (2012), професор (1992). Заслужений діяч мистецтв України (1992), заслужений діяч культури Польщі (1977). Член Національної спілки художників України (1974).

Біографія

Михайло Олександрович Криволапов народився 16 вересня 1936 року в с. Антонівка Київської області. У 1954 році закінчив Ризьке художнє поліграфічне училище, після закінчення училища працював за направленням у журналі «Дружба» (м. Махачкала, Дагестан). У 1956 році виходять його перші публікації в журналах та газетах Дагестану. Наприкінці 1950-х років переїздить до Києва, де працює у друкарнях і видавництвах начальником виробництва, технічним і художнім редактором у Державному видавництві образотворчого мистецтва і музичної літератури, Академії будівництва та архітектури. В 1968 році закінчує Київський державний художній інститут за спеціальністю «Мистецтвознавство» (педагоги з фаху П. Білецький та Л. Владич).

У 1970 році разом з іншим вченим-мистецтвознавцем П. Говдею заснував журнал «Образотворче мистецтво», де працював відповідальним секретарем і членом редколегії.

У 19711978 роках очолював Управління образотворчих мистецтв Міністерства культури УРСР, був членом колегії, головним експертом художньо-експертної колегії по образотворчому мистецтву, очолював Республіканську Раду по монументальному мистецтву Міністерства культури і Держбуду України та Художню-експертну комісію (закупівельну) з образотворчого і народного мистецтва.

З 1978 по 1993 рік обіймав посаду проректора з наукової роботи Київського державного художнього інституту, у 19871988 роках виконував обов'язки ректора цього інституту. У 19872004 роках — завідувач кафедри теорії та історії мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

У 1996 році став одним із засновників Національної академії мистецтв України. У 19972007 роках був головним ученим секретарем НАМУ.

Упродовж багатьох років був головою та членом державних художньо-експертних рад Міністерства культури і мистецтв України, членом президії та правління Спілки художників України, головою секції критики та мистецтвознавства Київської організації Спілки художників України, членом Комітету ЮНЕСКО з проблем вивчення культур слов'янських народів. головою науково-методичної Комісії з питань вищої мистецької освіти Міністерства культури і туризму України.

Наукова діяльність

М. О. Криволапов є провідним фахівцем у галузі теорії та історії образотворчого мистецтва, досліджує питання становлення і розвитку мистецтвознавчої науки та художньої критики в Україні XX століття.

У науковому здобутку М. О. Криволапова — понад 160 наукових праць і публікацій: монографічних досліджень, альбомів, навчально-методичних посібників (у тому числі виданих за кордоном — в Росії, США, Франції, Хорватії). Як мистецтвознавець і художній критик виступає в пресі з 1956 року.

Є активним учасником всеукраїнських та міжнародних конференцій, де виступає з доповідями на теми історії національного образотворчого мистецтва та художньої критики. Як член комісії ЮНЕСКО від України неодноразово представляв Україну на міжнародних форумах з питань розвитку слов'янських культур. Обирався делегатом усіх Всесвітніх форумів українців і славістів.

Праці

  1. «Анатолій Базилевич» (1976)
  2. «Образотворче мистецтво Радянської України» (1977)
  3. «Літопис мужності» (1978, у співавторстві)
  4. «Художник Петро Сльота» (1982)
  5. «Віктор Пузирков» (1988)
  6. «Олександр Лопухов» (1991)
  7. «Віктор Шаталін» (1991)
  8. «Українська академія мистецтва» (1994)
  9. «Віктор Пузирков та його учні» (2003, у співавторстві)
  10. «Спілка художників України. Сторінки історії» (2006)
  11. «Українське мистецтво ХХ ст. в художній критиці: практика, теорія, історія» (2006)
  12. «Про мистецтво і художню критику першої половини ХХ століття» (2006).

Нагороди

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.