Крижанівський Андрій Степанович

Андрій Степанович Крижанівський
Народився 2 січня 1936(1936-01-02)
Харків
Помер 29 листопада 1989(1989-11-29) (53 роки)
Москва
Поховання Байкове кладовище
Громадянство  СРСР
Національність українець
Діяльність письменник, журналіст
Alma mater Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1959)
Мова творів українська
Батько Крижанівський Степан Андрійович
Премії Літературна премія Остапа Вишні
 Висловлювання у Вікіцитатах

Андрій Степанович Крижанівський (*2 січня 1936, Харків — † 29 листопада 1989, Москва) — український письменник, гуморист, сатирик. Автор численних гуморесок та пародій, лауреат літературної премії Остапа Вишні (1989). Син Степана Крижанівського.

Біографія

Народився 2 січня 1936 року в Харкові в родині поета й літературознавця Степана Крижанівського. В 1959 році закінчив факультет журналістики Київського університету. 1983 року закінчив Вищі літературні курси в Літературному інституті імені О. М. Горького.

Працював на Українському радіо в редакції «іномовлення», відповідальний секретар у журналах «Ранок» та «Україна», ведучий гумористичної рубрики «Зенітка» у журналі «Вітчизна».

Могила Андрія Крижанівського

Помер 29 листопада 1989 року у Москві, де він щойно отримав літературну премію Остапа Вишні. Смерть сталася у номері готелю від вродженої аневризми судини головного мозку, де він готувався до виступу в Колонному залі. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Твори

Автор гумористичних книжок:

  • «Лідер опозиції» (1968);
  • «Крижана усмішка» (1972);
  • «Бабця з Копенгагена» (1974);
  • «Гномо сапіенс» (1977);
  • «Хто спалив Карфаген?» (1980);
  • «Телефонна пригода» (1980);
  • «Стрибок з Парнасу» (1982);
  • «Інтерв'ю з колоритним дідом» (1983);
  • «Концерт для скріпки з реєстром» (1985).

Інше

Друзі й однокурсники Андрія Крижанівського — Валерій Гужва й Ігор Малишевський, які й понині є чи не єдиними його біографами. Андрій Крижанівський в дитинстві спілкувався з Остапом Вишнею. Як засвідчує сам Крижанівський, «автор цих рядків бачив і чув Павла Михайловича не раз. Збіг обставин: жили в одному під'їзді».

Література
  • В. О. Жадько. Український Некрополь. Київ. 2005. ISBN 966-8567-01-3. стор. 210.

Посилання
  • pilipyurik.com Полян-Пилип Юрик. Андрій Крижанівський
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.