Кропило

Кропи́ло[1] — елемент церковного начиння, призначений для кроплення свяченою водою. Кропила можуть мати різний вигляд: від простих пучків трави до конструкцій з руків'ям і робочою частиною. Уживається разом з кропильницею — ємністю для свяченої води.

Кропило-щітка

Історія

Кроплення згадується ще у Ветхому Заповіті (книга Левит). Там приписується здійснювати кроплення кров'ю жертовних тварин з метою очищення. Кропилом слугували стебла гісопу:

4. То священик поставить вимогу взяти для очищення двох птахів живих, чистих, кедрового дерева, червону нитку й ісопа.

5. І звелить священик заколоти одного птаха, над глиняною посудиною, над водою, котра тече.

6. А сам він візьме живого птаха, кедрове дерево, червону нитку та ісоп, і вмочить їх у кров птаха, котрого закололи над водою, яка тече.

7. І покропить того, хто очищається, сім разів, і оголосить його чистим, і відпустить живого птаха в поле…[2]

Уживається у більшості церков для кроплення — хрестоподібного оббризкування свяченою водою вівтаря, освячуваних предметів та людей. У деяких східних православних церквах кропило не уживається: кроплення священик проводить рукою з кропильниці.

Будова та ужиток

Католицьке кропило

У Східній Європі

У Російській Православній Церкві кропило має вигляд пучка кінського волосу або рослинних волокон, закріплених на руків'ї.

У Греції

У Грецькій Православній Церкві кропило (ραντιστήρι або ραντιστήριον) має вигляд посудини зі звуженою верхньою частиною, у якій зроблені отвори для розбризкування води. На Афоні для кроплення також уживають стебла базиліка.

У католиків

У католицизмі кропило зоветься aspergillum (від лат. aspergere — «кропити») і має форму порожнистої кулі з отворами у верхній частині, прикріпленої до руків'я. Усередині кулі знаходиться губка, змочена свяченою водою. Також може застосовуватися кропило у вигляді щітки (мітелки). Вважається атрибутом Св. Антонія Великого, Св. Бенедикта, Св. Марфи і Св. Стефана. Набуло особливої важливості як інструмент очищення і вигнання зла і часто уживається у цьому значенні у мистецтві[3].

У язичництві

У римських жертовних ритуалах кропилом слуговала лаврова гілка, про це згадує Овідій у «Фастах»[3].

Цікаві факти

Деякі припускають, що слов'янська назва ароматичної трави кріп (Anethum graveolens) зобов'язана своїм виникненням обряду кроплення. Так, за цією версією дав.-рус. кропъ виникло з прасл. *koprъ під впливом дієслова «кропити»[4] (стебла цієї рослини теж слугували кропилами).
У середньовічній Чехії «кропилом» (чеськ. kropáč — «кропач») також звалася західноєвропейська шипчаста булава (моргенштерн). «Гупілон» (goupillon) — західноєвропейський обушок (бойовий бич) з шипами, назва якого теж перекладається з французької як «кропило». Таку назву ці види зброї отримали через зовнішню схожість з католицьким кропилом.

Див. також

Euplectella aspergillum — морська губка ряду Lyssacinosida класу шестипроменевих губок, видова назва якої буквально значить «кропило»[5].

Галерея

Кропило і кропильниця. Кафедральний собор Св. Матвія, Даллас, Техас
Кропильниця з кропилом (обряд освячення обручок)
Кропило серед експонатів музею Архієпископства у Гнезно, Польща.
Великоднє свячення в Олтажеві (Польща)
Католицьке кропило. Німецька гравюра.
Фрагмент картини «Меса Св. Григорія» (приписується Ізраїлеві ван Мекенему)
Кропило і дракон. Кахлі у церкві Св. Урсули у Валенсії, Іспанія

Примітки

Кропило // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Книга Левіт, розділ 14 «Про очищення від прокази». Архів оригіналу за 22 липня 2015.
Кропило. Энциклопедия символики и геральдики.
Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
Bennett, Joan W. (2010). An Overview of the Genus Aspergillus. У Machida, Masayuki; Gomi, Katsuya. Aspergillus : molecular biology and genomics. Wymondham, Norfolk, UK: Caister Academic. ISBN 978-1-904455-53-0. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 10 грудня 2016.

Посилання

Кроплення водою // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 774-775. — 1000 екз.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Кропило // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Книга Левіт, розділ 14 «Про очищення від прокази». Архів оригіналу за 22 липня 2015.

[:0-3] Кропило. Энциклопедия символики и геральдики.

[4] Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

[5] Bennett, Joan W. (2010). An Overview of the Genus Aspergillus. У Machida, Masayuki; Gomi, Katsuya. Aspergillus : molecular biology and genomics. Wymondham, Norfolk, UK: Caister Academic. ISBN 978-1-904455-53-0. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 10 грудня 2016.