Круглоголовка строката

Загальна довжина сягає 13 см. Передній край морди утворює похилий профіль: верхня поверхня морди досить поступово переходить у передню, у зв'язку з чим ніздрі добре видно при погляді зверху. Луска хребта збільшена, гладенька, без реберець. Окрема луска або її групи на спинні можуть бути злегка потовщені, а їх задні кінці трохи підняті, як би скуйовджені. На верхній поверхні шиї немає поперечної складки шкіри. Грудна луска має реберці, зазвичай витягнуті в невелике вістря. Хвіст поступово тоншає, а його основу стиснуто, інша частина округла. Верхньохвостова луска передньої половини хвоста без реберець, задньої — зі слабкими реберцями. Знизу четвертого пальця задньої лапи 1 поздовжній рядок підпальцевих пластинок із 2—3 рядками реберець, реберця рядка, розташованого ближче до третього пальця, значно краще розвинені й закінчуються гострими шипиками.

Зверху тулуб оливкового або свинцево-сірого кольору. З боків хребта від 2 до 5 бурих або чорно-бурих, звичайно витягнутих у поперечному напрямку, плям, з яких найрозвиненіші плями позаду лопаток і кілька попереду підстави задніх лап. Черево має біле забарвлення. На верхній поверхні хвоста знаходиться до 9 широких темних смуг, деякі з них переходять і на нижню сторону, кінець хвоста знизу чорний.[1]

Полюбляє кам'янисті пустелі, вкриті солончаками, щебеневі пустелі, закріплені та незакріплені піски з рідкісним саксаулом, джузгуном, тамариском, різнолистою тополею, піщаною акацією та полином, ущелини, схили гір, оази, бархани. Перші активні строкаті круглоголовки з'являються з зимівель наприкінці березня і залишаються на поверхні до кінця вересня. Норами цих агам є прямий хід, який поступово заглиблюється і закінчується тупиком на глибині 10—13 см. Харчується мурашками, довгоносиками, листогризами, жужелицями.

Це яйцекладна ящірка. Самки стають статевозрілими при мінімальній довжині тіла 4,1 см. Відкладання яєць відбувається у травні й триває до липня. У кладці 1—5 яєць. Молоді круглоголовки вилуплюються з яєць у першій декаді липня.[2]

Мешкає у Казахстані у долині верхньої течії річки Ілі, на півдні Туви (Росія), аридних рівнинах Монголії, у західному Китаю.

Phrynocephalus versicolor зимує в сплячку й активний з березня по кінець вересня. Влітку він залишається в норі під час холодних ночей і полуденної спеки. Нора нерозгалужена, має один вхід і закінчується камерою приблизно на 10—13 см (4—5 дюймів) під поверхнею землі. Ця ящірка харчується дрібними безхребетними, такими як мурахи, мухи, коники та жужелиці. Коли падає дощ, він стоїть з випрямленими задніми лапами, передніми зігнутими й опущеною головою, так що вода, що приземлилася на спину, стікає до рота.[2]

Самка стає статевозрілою, коли її довжина становить приблизно 9 см (3,5 дюйма). У сезон дощів вона копає яму у вологій землі глибиною приблизно 5 см (2 дюйми), в яку відкладає до п’яти яєць з білим або рожевим відтінком. Інкубація триває близько тридцяти днів, а молодняк, коли вилуплюється, має довжину близько 5 см (2 дюйми). Вони демонструють велику різноманітність забарвлень і приймають позицію, схожу на положення дорослих під час дощу.[2]

Phrynocephalus versicolor має широкий ареал і поширений у посушливих місцях проживання. Чисельність населення стабільна, особливих загроз не виявлено, тому Міжнародний союз охорони природи оцінив його статус як «під найменшою загрозою».[3]

• Phrynocephalus versicolor kulagini
• Phrynocephalus versicolor paraskiwi
• Phrynocephalus versicolor hispidus
• Phrynocephalus versicolor doriai
• Phrynocephalus versicolor versicolor

• The Reptile Database: Phrynocephalus versicolor
• Словник-довідник із зоології. К., 2002.

1. Phrynocephalus versicolor (Dutch). Nederlandse Bond Aqua Terra. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 8 листопада 2014.
2. Phrynocephalus versicolor (Dutch). Nederlandse Bond Aqua Terra. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 8 листопада 2014.
3. NBAT - het Aquarium: Phrynocephalus versicolor, paddenkopagame. web.archive.org. 6 вересня 2013. Процитовано 11 лютого 2022.