Крутікова Ніна Євгенівна

Ні́на Євге́нівна Кру́тікова (27 січня 1913, Лодзь — 17 квітня 2008, Київ) — український радянський науковець, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР. Член НСПУ з 1959 року.

Крутікова Ніна Євгенівна
Народилася 27 січня 1913(1913-01-27)
Лодзь, Петроковська губернія, Королівство Польське (1815–1915), Російська імперія
Померла 17 квітня 2008(2008-04-17) (95 років)
Країна Російська імперія →  СРСР →  Україна
Діяльність філологиня
Alma mater Харківський планово-економічний інститут
Ступінь член-кореспондент АН УРСР
Відомі учні Козлик Ігор Володимирович
Членство НАН України
Нагороди

Життєпис

1932 року закінчила Харківський планово-економічний інститут.

Працю почала викладачем, з 1938 року працювала в Київському університеті, вчителем і керівником був академік О. І. Білецький. У середині 1950-х років стала його заступником в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук України.

Подальше робоче життя пов'язане з Інститутом літератури — працювала понад 50 років з 1941 року.

У 1967—1987 та 1994—1996 роках очолювала відділ російської літератури.

Є авторкою фундаментальних праць по історії російської й української літератур XIX століття та початку ХХ століття.

Доробок

Досліджувала праці Гоголя, Толстого, Достоєвського, Буніна, Нечуя-Левицького, Марка Вовчка. Приділяла увагу вивченню проблем розвитку критичного реалізму в українській та російській літературах, історію літературних українсько-російських відносин, традиційність та новаторство в літературі.

У 1997 році її стаття про Івана Нечуя-Левицького увійшла до збірки статей з історичного аналізу літературного процесу в Україні XIX ст. — навчального посібника «Історія української літератури ХІХ століття», розрахованого для студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів.[1]

Особливу увагу приділяла творчості Гоголя посідала особливе місце — першу роботу про нього написала 1952 року, останню — 2007 року.

Серед її творів:

  • 1957 — «Гоголь та українська література»;
  • 1961 — «Творчість І. С. Нечуя-Левицького»;
  • 1963 — «Русский реализм и становление украинской реалистической прозы»;
  • 1969 — «Сторінки творчого життя. (Марко Вовчок в житті і праці)»;
  • 1972 — «Шляхами дружби і єднання»;
  • 1976 — «Реалізм. Збагачення. Єдність»;
  • 1978 — «В начале века: Горький и символисты»;
  • 1979 — «Листи до Марка Вовчка»;
  • «Микола Васильович Гоголь. Життя і творчість»;
  • 2000 — «Григорій Давидович Вервес: біобібліографія до 80-річчя»;
  • 2003 — «Дослідження і статті різних років»;
  • 2007 — «Урбанистическая проблема в художественной прозе Гоголя».

Нагороди

Нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора та Княгині Ольги ІІІ ступеня.

Примітки
  1. Крутікова Н. Є. Іван Нечуя-Левицький (1849-1920) // Історія української літератури ХІХ століття. — Кн. 3: 70-90-ті роки XIX ст.: навч. посіб. для студ. філол. спец. вищ. навч. закл / М. Т. Яценко (ред.), Д. С. Наливайко (ред.), П. П. Хропко (ред.), О. І. Цибульська (ред.), М. П. Бондар, Т. І. Гундорова, Н. В. Левчик, Н. Є. Крутікова та ін. — Київ : Либідь, 1997. — С. 99-131.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.